Космач. Івано-Франківська область.

У Вінницькому видавництві “Твори” побачив світ збірник пісень, написаних на слова поета-пісняра,  заслуженого  діяча  естрадного мистецтва України, очільника  Івано-Франківського  обласного відділення «Асоціації діячів естрадного мистецтва України», голови  Івано-Франківської обласної організації «Спілка «Чорнобиль»,  члена Національної спілки журналістів України,  лауреата літературної премії ім. Марійки Підгірянки   Нестора Мартинця – «Україна була, є і буде!».

Ця книжка завершила  третій десяток видань  у творчому доробку письменника з Космача – найбільшого Прикарпатського  села в Україні. Перші його поетичні і прозові збірки  вийшли в кінці  дев’яностих. Я назву лише кілька з воєнного часу:  «Революція Гідності» , «У нас Вітчизняна йде війна» , «Нехай Господь благословить ваш шлях» , «Українцю, у себе повір», «До рідного дому стежина», «І сміх, і сльози, і любов…».

– Слово для мене – це громадянська позиція українця і людська гідність. А у часі війни з російськими загарбниками – зброя, – каже Нестор Мартинець.

Митець завжди займав активну життєву позицію, яку  доносив у слові та пісні. Разом з творчими побратимами  Іваном Кушніром з Тернопільщини, Володимиром Канюкою з Житомирщини, Мар’яном Пуляком із Сумщини  заради популяризація української культури у 2016 році  організував Всеукраїнський творчий марафон «Мистецтво єднає Україну».

Суть проєкту була в тому, щоб, побувавши  у великих і малих містах та  селах  з концертними програмами, до виступів відомих артистів на сцени залучати  місцевих аматорів художньої самодіяльності. А оскільки Україна багата талантами, то концерти  інколи тривали годинами. Так за вісім років мистецького марафону  творчим групам вдалося побувати чи не  в усіх областях України.

Нова збірка Нестора Мартинця, що містить понад сімдесят  пісень,  також виконує об’єднавчу роль.

Поет співпрацює з багатьма композиторами України і світу.  Зокрема, до цієї книги увійшло двадцять пісень на мелодії  заслуженого артиста естрадного мистецтва України Марсяна Пуляка з  Охтирки, що на  Сумщині. На початку війни композитор  захищав  Україну від армії агресора й окупанта, тому не з розповідей знає про силу віри і незламність духу. За словами Нестора Мартинця,  пісню «Наша Вкраїна повік буде жить!» вони  з композитором написали  натхненні вірою в непереможність України. «Сили нема, щоб із пам’яті стерла  нашу історію – подих століть, Як не старались, але  не померла. Наша Вкраїна повік буде жить! Вкотре орда московитів напала, схід України і південь горить. Вирок собі цим русня підписала. Наша Вкраїна повік буде жить!».

Серед композиторів, які дали віршам крила – Ярослав Злонкевич з Тернопільщини, Віктор Мельниченко з Вінниччини, Микола Лисюк з Чернігівщини, заслужені діячки естрадного мистецтва України Ірина Батюк, Ірина Шабан, композиторка Леся Соболевська, Оксана Олексій, Марія Крицька,композитори Володимир Бардецький, Іван Софронов, Василь Квич,  Василь Григорук, Борис Ясецький з Прикарпаття.

– Відрадно, що наша співпраця з композиторами уже перетнула кордони, – каже Нестор Мартинець. – Так, музику до пісні “Полонина” написав композитор з Казахстану Сергій Заберезніков. Відчув мелодію віршів Василь Матушевський, що мешкає у Польщі, Роман Попадюк з  Франції, Володимир Лисак – з Португалії. Мої твори – про маму, рідний край, про Україну, про любов і патріотизм. Уже в часі широкомасштабного вторгнення росармії разом з композитором Василем Матушевським створили пісню «Пройде війна». Є  багато текстів про війну, які ввійшли в цю збірку. «Я пішов у вічність» – пісня-присвята  всім воїнам, які поклали своє життя за волю і незалежність України і пішли у вічність за наше майбутнє.

• Маємо нині оспівувати героїзм наших захисників-героїв і  немилосердно ганьбити зрадників, – натхненно каже  поет. – Я запрошую до співпраці солістів, керівників гуртів,  будинків культури, щоб ми  разом пропагували українську пісню, українське слово, поширювали  своє, рідне, особливо, у цей важкий для України час. Я беру участь у Міжнародних конкурсах, як співак, з моїми піснями виступають артисти  на світових сценах, так ми нагадуємо про Україну, про нашу історію і про війну, в якій потребуємо підтримки. Наші захисники відстоюють нашу українськість, а ми їм допомагаємо. Я переконаний, що навколо українського мистецтва й культури можна об’єднати Україну, бо представники цієї сфери  з покоління в покоління своєю творчістю  передають глибинний код нашого народу. Я впевнений, що “Україна була, є і буде!”, як би не хотілося комусь, – каже митець. – «Гордість розпирає мої груди, Треба – я за зброю теж візьмусь. Україна  була, є і буде, Як би не хотілося комусь. Згинуть московіти та іуди, Я у цьому щиро вам клянусь. Україна  була, є і буде, Як би не хотілося комусь…».

Людмила ОСТРОВСЬКА