Яскраві образи, романтичні сюжети, нестандартні герої – усе це робить книжки нашого огляду цікавими й захоплюючими. А ще – настрій, які вони створюють цієї трагічної осені, коли варто хоч ненадовго відволіктись від тривожних думок, поринувши у світ пригод.

Таня Гуд. Таємниця Темних Вод. – Х.: Ранок, 2024

Ця книжка справді може захопити вашу увагу, адже «Таємниця Темних Вод» Тані Гуд – це фантастична повість, сповнена яскравих образів із української міфології від відомої вітчизняної письменниці, ще й доповнена кольоровими ілюстраціями української художниці. Не менш чарівна та гарна – але й небезпечна, як кожна фатальна красуня! – головна героїня бабусиних легенд, які змалечку знає дівчинка Орися, яка живе в одному селищі поблизу боліт. «Болотяниця не пам’ятала свого справжнього імені. Вона не знала, ким була, перш ніж стала собою. Чиєюсь донькою, сестрою, подругою? Можливо, навіть мамою? Та, попри те що її попереднє життя бухо стерте з пам’яті, а поміж жителів боліт вона була справжньою принцесою, яку всі поважали, Болотяниця понад усе на світі прагнула спілкуватися з людьми. Не мовчазними рибами, ропухами й іншими болотяними створіннями, а людьми. Справжніми живими людьми. Інколи їй це вдавалося». Натомість Орися – відмінниця, тишко, які поважають у школі за те, що завжди дає списати – не витримує гіперопіку мами, які повернулася додому, і навіть до школи за руку водить, через що дівчинка, яка й без того не має друзів, стає об’єктом насмішок. «Орися мусила довести всім, що не така, як про неї думають, – дізнаємося ми про подальший перебіг подій. – А це означало: перестати бути невидимкою й зробити те, на що вона ніколи б раніше не наважилася. Стати іншою». Тож не дивно, що кпини від однокласників і самотність заводять дівчинку в глиб боліт, де не ходять люди, і живе згадана Болотяниця, яку й зустрічає Орися. Що з того вийде? Як складуться їхні стосунки? Прочитайте цю захопливу історію, щоб дізнатися – і про це, і про справжню Таємницю Темних Вод.

Чімаманда Нґозі Адічі. Американа. – К.: Книголав, 2024

З одного боку, ця книжка – соціальна сатира про расу, події якої розгортаються в трьох країнах: Нігерії, Сполучених Штатах та Англії. «Одного разу, – згадує головна героїня, – світлошкірому чоловікові який сів поруч у потязі, він був дредами, схожими на старі кручені мотузки, що закінчувалися білими китичками, і в потертій сорочці, яку носив так поштиво, що здався їй борцем за соціальну справедливість, вона подумала, що, можливо, з нього вийде хороший матеріал для блогу. «Нині навколо расових питань забагато галасу, темношкірим варто перестати так маніжитися. Тепер панує поділ на класи: на багатих і бідних», – сказав він рівним голосом, і вона зробила з цих слів зачин до допису у свій блог під назвою «Ще не перевелися світлошкірі американці з дредами». З іншого боку, це неймовірно прониклива історія про силу кохання, Африку та життя африканської діаспори в США та Англії. За сюжетом, підлітки Іфемелу й Обінзе навчаються в Нігерії та ще з середньої школи знають, що їхнє кохання буде вічним. Через університетські страйки вони вимушені покинути країну й податися на Захід, але їхні шляхи розходяться. Дівчина їде до Штатів, де навчається в американському університеті та починає вести вищезгаданий блог про расові проблеми в Америці, тоді як хлопець стає нелегальним мігрантом в Англії. Як розгортатимуться їхні життєві історії далі, та чи випаде їм нагода зустрітися знову? Варто прочитати цю книжку, щоб дізнатися.

Аша Леммі. П’ятдесят слів для дощу. – К.: Рідна мова, 2024

«Скільки ночей вона провела, притиснувшись чолом до холодного вологого скла?», – запитує сама себе головна героїня цієї щемкої історії. Мати не випускає її з дому, бабуся з дідусем приймають її лише для того, щоб приховати від суспільства, бо жахаються цієї плями на їхньому давньому роді, авторитет якого до того ж розхитують зміни в японському суспільстві. Якої саме «плями»? За сюжетом роману Аші Леммі «П’ятдесят слів для дощу», Норі – донька заміжньої японки, спадкоємиці аристократичного роду, й темношкірого американського солдата, тому від народження стає вигнанкою. «Зазвичай бабуся навідувалася до Норі раз на місяць, подеколи двічі, щоб перевірити, як вона поживає і розвивається. Утім, хай що б робила дівчинка, бабуся завжди була незадоволена, Стара жінка буда надто вимоглива, а від її пильних сірих очей не можна було нічого приховати. Перед кожним візитом старої Норі відчувала неабияке збудження, й одночасно її пронизував жах». Тож, змирившись зі своєю «провиною» кмітлива й допитлива Норі кілька років живе самотою на горищі. Доки одного дня в маєтку з’являється її старший зведений брат Акіра, приречений успадкувати все майно й обов’язки їхнього роду. Хоч як дивно, та саме він стає її союзником. Між ними виникає сильний зв’язок. Зв’язок, якого не можуть допустити жорстокі бабуся й дідусь. І це протистояння доконечно змінить життя кожного члена родини. Бо Норі побачила світ, у якому, можливо, для неї все-таки знайдеться місце. Тому вона готова сперечатися й опиратися. Готова стати до бою, який, можливо, коштуватиме їй занадто дорого.

Метью Блейк. Анна О. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024

Ця книжка, яка чи то про сплячу красуню, а чи про сплячу вбивцю – міжнародний бестселер № 1, права на екранізацію якого у 2024 році ппридбали Berlanti Productions і Warner Bros. Television, адаптацією серіалу займається Netflix. За сюжетом, Анна Огілві – молода двадцятип’ятирічна письменниця, на яку чекає яскраве майбутнє. Під час сімейного відпочинку в одному з будиночків знаходять убитими двох її найкращих друзів, а поруч – сплячу Анну. Усі докази вказують на те, що вбивця саме вона, проте її вину неможливо довести або спростувати, адже від дня трагедії минуло чотири роки, а дівчина так і не прокинулась. Утім, над проблемою працюють інші. « – Ви сомнолог? – запитують в одного з головних героїв. — Я вивчаю людей, які скоюють злочини підчас сну. На моїй візитці написано: «доктор Бенедикт Пріне, “Абатство”, Гарлі-стріт». Я експертзі сну. Але ніколи не стверджую, щоя лікар, — вона бачить, що я говорю серйозно. – Хіба це можливо? — Чи уявляли ви коли-небудь, що могли б зробити під час сну? Зазвичай людям стає незручно в цей момент. Адже більшість злочинів мають фактор віддаленості, ми захоплюємось історіями про людей, здавалося б таких, як ми; але водночас зовсім не схожих на нас. Проте сон не допускає такого визначення. Сон усеосяжний. — Якого роду злочини? Вона не змінила тему, її увага досі зосереджена на мені. — Найгірші. –Хібалюди не можуть просто прокинутись? — Тільки не тоді, коли в них сомнамбулізм. Я знаю людей, які зачиняли двері або їхали в машині, одночасно перебуваючи уві сні. Деякі з них навіть убивали». Тож доктор Бенедикт Прінс – судовий психолог, який спеціалізується на злочинах, пов’язаних зі сном. Спляча красуня, як відтепер називають Анну, – загадка для багатьох фахівців. Проте саме методи роботи доктора Прінса – це остання надія розбудити можливу вбивцю, щоб вона постала перед судом і дала відповіді, які знімуть завісу з того страшного дня.

Роберт Л. Ліхі. Свобода від тривоги. Здолай тривогу, доки вона не здолала тебе. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

Попри те, що ця книжка всесвітньо відомого доктора Роберта Л. Ліхі є сучасним посібником із подолання тривоги, вона підкаже, що ви можете зробити просто зараз, щоб подолати свої страхи. Написана в його фірмовому доступному стилі, книга цього автора допоможе розробити власну програму самодопомоги, використовуючи новітні та найпотужніші техніки когнітивної терапії. І не дивно, що починається вона зі сцени з розгубленою пацієнткою, яка в результаті (нібито) сама дає собі раду. «До мого кабінету увійшла жінка: вродлива, добре одягнена. Але виснажений вигляд і напружений вираз обличчя не дозволяли їй виглядати по-справжньому привабливо. Жінка не посміхнулася, несміливо подивилася на мене, пройшла до кабінету, намагаючись не зустрічатися зі мною поглядом, і ніяково присіла на край стільця. Під час розмови вона постійно змінювала позу, і погляд її бігав по кімнаті. Вона ніби боялася, що ось-ось станеться щось жахливе. – Отже, Керолін, – сказав я, коли ми представилися одне одному, – чим я можу вам допомогти? Після довгої паузи вона вимовила: – Я… мені здається, я божеволію. – Чому? – У мене постійно напади тривоги… Вони мучать мене вже декілька років. Я не розумію, що зі мною не так. І не розумію, що їх викликає». І як, гадаєте, допоміг їй автор? Саме так, як вказує підзаголовок цієї книжки: «Здолай тривогу, доки вона не здолала тебе».

Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Вона