Мій син студент, вже здобуває другу освіту. Після історичного, він поступив на юридичний. Дівчатами Вадим особливо не цікавився. Я вже хвилювалась, що він ніколи не одружиться. Та нещодавно син познайомився з дівчиною. Я раділа, бо Вадим нарешті знайшов своє щастя. А невдовзі він сказав, що Ксюша прийде до нас у гості. Я приготувала різних смаколиків, хотіла добре зустріти невістку. 

– Оксанко, заходь! – радо зустрічала я гостю. – Син стільки розповідав про тебе!

– Извините, я Ксюша!

– Не обращай внимания, – і собі додав Вадим.

Мене така відповідь одразу напружила і як вести себе далі я не знала. Та тут мій чоловік взяв ситуацію у свої руки і провів гостей до столу. Весь час Ксюша поводила себе дуже зверхньо і кидала російською такі репліки, що мені доводилось червоніти:

– А вы не планируете переезжать в более тихий город или вам комфортно в Киеве? 

– Оксанко, нам подобається в Києві, ще давно ворог казав, що знищить столицю, але, завдяки нашим захисникам, місто вистоїть. 

– Я Ксюша!

– Мамо, Ксюші важко, бо вона переїхала, її мало хто розуміє в нашій групі.

Ця Ксюша сама з Констянтинівки Донецької області, зараз навчається в одній групі з моїм сином. Я розуміла, що ця дівчина Вадиму явно не підходить. Груба, зверхня, нахабна, говорить по-москальськи. Навіть мій син поруч з нею втрачає контроль. Весь вечір я намагалась тримати себе в руках, але під кінець Ксюша таке видала

– Это украинцы Донецк бомбили еще с 2014 года. А Россия пришла нас спасти!

– То ти думаєш, в Україні громадянська війна?

– А вы тоже за Зеленского голосовали? А вы думаете, кто эту войну начал?

Ну тут вже і в мене скінчилося терпіння:

– Сину, кого ти собі вибрав? Не такою я уявляла твою Оксану!

– Да что с вами разговаривать? – розлютилась Ксюша і почала збиратись.

– Нічого ви не розумієте! – кинув мій син і побіг за нею. 

Я ж стояла на своєму. Такої невістки не прийму у свій дім! Як так паплюжити нашу країну? В голові не вкладається, я ж так хотіла, щоб мій син вивчився і став людиною, а він таку собі наречену вибрав!