Я поїхала в Італію, щоб зробити весілля дочці. Олена з Віктором вже давно зустрічалися. Але свати поставили такі умови: не буде грошей, не буде й весілля. Бачила я, що батьки у Віті не бідні, але заздрісні. Мають свій будинок і техніка там нова, і меблі, а недавно сват сину машину купив у кредит. Я Оленку сама виховувала без чоловіка. Тоді сваха Ольга Ігорівна й порадила:

– Їдьте в Італію. Спершу на весілля заробите, а потім молодим на квартиру.

Влаштувалась у готель покоївкою, працювала у дві зміни, економила кожну копійку. На весілля заробила, передала дітям 20 тисяч євро, тільки на свято до своєї донечки не змогла приїхати. З роботи мене не пустили. Прикро, що таку подію пропустила у житті дитини, але що поробиш. Бачила, що Віктор хлопець добрий. Тому бажала щастя для Оленки. Але сватам не довіряла. Вони люди такі, що сильно люблять хвалитися. Все у них мусить бути найкраще, для цього вони й борги готові залізти. Пані Оля часто просила у мене гроші. Спершу пару тисяч, потім – більші суми. Повертала, але не одразу. Все казала:

– Ви заробітчанка. Можете позичити по-родинному.

Я купила дітям квартиру у місті, надсилала гроші на ремонт. Діти поміняли шпалери, зробили ремонт у кухні і дуже гарно обладнали дитячу. Я була задоволена. Також і у себе в селі ремонт організувала. Замовила майстрів, вони виклали бруківку на подвір’ї, зробила огорожу, насадила квітів.

От вже 8 років, як я в Італії, передаю дітям гостинці, іноді приїжджаю. А нещодавно взяла відпустку і приїхала на два тижні в Україну. Хотіла дітей провідати. Не встигла розпакуватись, а бачу сваха вже браму відкриває. 

– Як же ви тут гарно все облаштували. Хата, як лялечка, просто не впізнати, – піддобрювалась пані Оля. – А чи не позичите ви мені, свахо, тисячу євро?

– Оце ви вже суми загинаєте! Так і живете на всьому зиченому! 

Я відмовила свасі, бо її заздрість переходить усі межі. І так цього року на Різдво позичила 500 євро, а на Великдень – тисячу. Щоразу називає більші суми.

– То вам тепер гроші важливіші за родичів? – гримнула дверима і пішла.

А через годину мені вже дочка дзвонить:

– Мамо, ти хочеш мене з чоловіком посварити? Чому відмовила, адже маєш гроші? Я тебе не впізнаю, невже заробітки зіпсують наші родинні стосунки?

– Невже ти не бачиш, вони просто мене використовують.

– А по-моєму, це ти стала жадібною.

Маєш, тепер ще дочку проти мене налаштували. Але я не поступлюся. Свати звикли жити на чужі гроші і просто займаються показухою. А я кожну копійку важкою працею заробляю. Думаю, що з часом дочка усе зрозуміє і не буде засуджувати. А як ви вчинили на моєму місці?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело