Навчання щойно почалось, а я в розпачі і не хочу відвідувати заняття. Розкажу все з початку. 

Я народилась в Горлівці на Донеччині. Місто в нас дуже гарне, ми його любили та ніколи не планували переїжджати. Та коли мені виповнилося сім років – почалась війна. Це був 2014 рік. Ми залишили усе своє майно, тато бізнес покинув. Так всі разом поїхали до Запоріжжя, де жила моя бабуся.

Скажу вам чесно, усі наші знайомі, друзі, рідні, ніхто не хотів цієї війни і не розуміли її причини. Адже насправді ми жили добре. Нащо нам та Європа була, чому російська мова не влаштовувала? Є безліч країн, де офіційно є дві-три мови і нічого. От я навчалась в російській школі, і згодом мені було так важко перейти в українську. Це великий стрес, як на мене, зайвий. Говорити я досі не можу вільно, навіть пишу з перекладачем, щоб помилок не було.

Цьогоріч я закінчила школу і вирішила вступати до університету. І тато мені порадив.

 – Їдь навчатись на захід України, там бодай безпечніше

І справді, Запоріжжя увесь час обстрілюють. Саме тому я подала документи до Івано-Франківського університету. Вирішила стати лікарем. Читала, що там гарний медичний виш. Спочатку все було нормально, та вже на другий день, викладач мене щось спитав, і коли я почала відповідати російською – різко зупинив.

 – Це що таке?

 – Ви про що?

 – Як ти говориш? Ти звідки?

 – З Горлівки. 

 – Коли переїхала?

 – До Запоріжжя в 2014-му.

 – І що за десять років мову не змогла вивчити? 

 – Ну, я стараюсь.

 – Не видно. Якщо ти така тупа, то тут тобі нічого робити.

 – Пачєму оскорбляєтє?

 – Дорогенька, не туди ти приїхала навчатись! Краще їдь на болота! Там є інститути для таких, як ти!

 – Не указивайтє мне! Я поступіла – значєт могу учиться!

 – Вийди з аудиторії!

Він просто мене вигнав. А що зробили інші студенти? Почали казати, що це правильно. Я пішла до ректора. Він вислухав, а тоді сказав.

 – Вчи мову, інакше ти тут навчатись не будеш!

Мені так прикро стало. Він навіть не покарав викладача. Хіба ж так можна? Якби це було можливо – я б в Донецьку навчалась. Залюбки. Там люди значно добріші і простіші. Не знаю, що мені далі робити. Хочу до міністерства освіти звернутися. Адже мене зацькували і принизили. Порадьте, як мені себе захистити?