– А чи не забагато для неї – аж 1500 євро? Вона нам ніхто, – заявив мені мій чоловік, коли дізнався, що я збираюся поїхати до колишньої невістки не лише з гостинцями, але і гроші їй дати.

– Внуки нам теж ніхто? – задаю уточнююче запитання.

– Внуки – то інша справа. Ти їм он скільки гостинців везеш – і одяг, і іграшки, і смаколики. Цього буде цілком достатньо, – каже чоловік.

Я спочатку не розуміла, чому чоловік так проти, щоб я гроші невістці давала, але потім з’ясувалося, що він машину нову запримітив, і сподівався, що як я додому у відпустку приїду, ми її придбаємо. Тому я його дуже засмутила тим, що вирішила по-іншому розпорядитися грошима.

Я аж ніяк не вважаю, що колишня невістка з дітьми нам чужа. У мене всі внуки однакові, і я повинна усіх однаково любити. А що там робить син – то його справа.

У нас з чоловіком є єдиний син Тарас. Він поїхав з дому відразу як школу закінчив. Хлопець він у нас розумний, тому сам поступив в університет, вивчився, роботу знайшов.

12 років тому Тарас одружився з дівчиною із своєї групи. Наталя мені сподобалася – позитивна така, людяна. Я допомогла їм квартиру придбати, бо на той час вже була на заробітках в Італії кілька років і мала таку змогу.

Про нас з чоловіком я теж не забула. Завдяки моїм заробітчанським грошам тепер у нас є і великий будинок, і все в будинку, навіть машину кілька років тому чоловік купив. Я вважаю, що старість нам я уже забезпечила, гріх скаржитися.

Я планувала ще рік-два в Італії побути, а потім повертатися. Заробила я вже достатньо, треба трохи і пожити в тому добрі, що я пристарала. Я не раз чула історії про те, що заробити людина заробила, а натішитися тим не встигла, бо ж ми не молодіємо.

Чоловік знає про мій намір завершувати з заробітчанством, тому він і проти того, щоб я грошима розкидалася зараз, і має на увазі він невістку, саме її 500 євро стоять йому перед очима.

Я вважала, що мій син з дружиною непогано живуть. Все було добре, але 3 роки тому мені зателефонувала невістка і стала плакати, що Тарас надумав йти з сім’ї. Я була не в захваті від такого вчинку сина, навіть додому приїхала в надії їх помирити, але Тарас мені пояснив, що його стосунки з Наталею себе вичерпали.

А через якийсь час я дізнаюся, що у мого сина є інша жінка, Марта. І вона від нього двійню чекає. Що я могла зробити? Лише змиритися і полюбити нову невістку і нових внуків.

Я не заступаюся за своїм сином, але його рішення я поважаю і підтримую. Значить, щось він собі думав, коли так кардинально життя поміняв. Від своїх дітей в першому шлюбі він не відмовляється, справно платить аліменти, і додатково допомагає. В своєму другому шлюбі він щасливий, і це для мене, як для матері, головне.

Я в цьому році приїхала на Різдво з кругленькою сумою грошей, яку заробила за рік. І гостинців усім накупила. Час зараз важкий, і я вирішила всім дати по 500 євро.

Сину я дала 2 тисячі, в розрахунку на них 4-х, і колишній невістці збираюся відвезти півтори тисячі, в розрахунку на неї і двох онуків.

Тільки от мій чоловік виявився проти. Він вважає, що невістка нам ніхто, і не треба їй давати гроші.

– Вона зараз от візьме, і за іншого заміж вийде, і про нас навіть не згадає, – картає мене чоловік.

– Але ж ще не вийшла, – кажу. – Наталя народила мені двох чудових онуків, і вона не винна, що все так вийшло.

Чоловік злиться, каже, що я в такий важкий час грошима розкидаюся. Але я не можу по-іншому, бо всі вони для мене однакові, і якщо я маю можливість, то буду допомагати усім.

А як ви вважаєте, хто з нас правий – я чи чоловік?

Джерело