Гумі, актинідія, інжир, зізіфус: як садівник з Тлумача вирощує екзотичні плоди (ФОТО)
Наближаються різдвяно-новорічні свята, які традиційно асоціюються із заморськими фруктами. Та що ближче до Різдва та Нового Року, то дорожчими вони стають. Тим-то варто запозичити досвід садівників Івано-Франківщини у вирощуванні екзотів.
Приміром, Богдан Гаморак із Тлумача має таких із десятки кущів та дерев, зокрема гумі, гранату, інжиру, жимолості.
Вітамінний конвеєр
“Надворі зима, людина праці на землі-годувальниці має вдосталь часу підбити підсумки року, все обдумати, обміркувати і зробити належні висновки, – розпочинає бесіду Богдан Гаморак. – Але, якби ми не старалися, дотримуючись агротехніки вирощування тієї чи іншої рослини, матінка-природа іноді вносить свої корективи, проти яких людина безсила, й може звести нанівець усі наші старання”.
На своїй невеличкій міській присадибній ділянці Богдан із дружиною Ольгою вирощують багато рідкісних і мало поширених на Прикарпатті ягідних, фруктових та городніх культур. Залучають до праці своїх внучат Владиславу і Єлизавету. Дегустатори вони справедливі й неупереджені. І для своїх фотосесій завжди знайдуть екзотичний куточок у саду.
“Наївшись заморських фруктів за зиму, так хочеться скуштувати щось своє, вирощене власноруч. А відкриває наш вітамінний конвеєр жимолость: перша ягода сезону, хоча з невеликим кислуватим смаком, та улюблена всіма, – каже співрозмовник. – Селекціонери вивели багато хороших сортів жимолості з гарними смаковими якостями. Плануємо посадити ще кілька кущів першої вітамінної ягоди. Для тих, хто має намір обзавестися жимолостю, раджу посадити кілька кущиків одночасно. Це сприятиме перехресному запиленню рослини і покращенню урожайності”.
Екзотичні рослини на Прикарпатті прижилися
Богдан Гаморак не зупиняється на традиційних рослинах, які ростуть майже в кожному дворі і садку. А розповідає про рідкісні, щоб надихнути любителів-садівників приручити їх.
“Бо є за що. Скажімо – гумі. Чим не цікава рослина? У нашому саду ця ягода є лідером з урожайності, – акцентує садівник. – Перешкод немає жодних: зокрема болячок і шкідників, а весняні заморозки оминають цю особливу рослину. Під час її цвітіння не видно майже жодного листочка: все у квітках, аромат яких відчувається на добрий десяток метрів. Гумі хороший медонос, відповідно й запилення проходить добре, а це запорука гарного і стабільного врожаю. Цвітіння розтягнуте в часі, як і достигання ягід, із середини червня до кінця липня. Двох кущів повністю вистачає для нашої сім’ї, ще й є чим сусідів пригостити. Гумі дуже трудно вкорінюється живцями. Можливо, тому цю невибагливу і вітамінну рослину так рідко можна побачити в наших садах. Найпростіше обзавестися саджанцями гумі: висіяти восени насіння, яке дружно проросте і через 2-3 роки дасть перший урожай”.
Є в саду калина гордовина, чорна калина, яку пан Богдан називає романтично Наддністрянською красунею. Розповідає, що ореол її проростання в дикому стані – вздовж двох берегів Дністровського каньйону.
“Варто пройти на кілька кілометрів у сторони – і ви не зустрінете цю рослину, – додає. – Хіба що в парках і скверах міст і сіл. Я ж посадив чорну калину на знак вдячності і на пам’ять про дитячі роки. У шістдесятих минулого століття це були наші улюблені ягоди, як і інші дари лісу. Рослина, на відміну від звичайної калини, стійкіша до хвороб і шкідників, з гарним, легко опушеним махровим листям. А коли достигають китиці – стає неабиякою окрасою нашого саду. В корзинах суцвіть ягоди трьох кольорів: зелені, червоні і стиглі чорні”.
Лохина, канадська чорниця – хіт останнього десятиліття. По праву ця рослина щораз більше захоплює серця садівників і не тільки. Кожен хоче виростити її в своєму саду, незважаючи на особливу агротехніку.
“Якщо садівник не дотримався простих та елементарних правил, за 2-3 сезони лохина перестане рости, плодоносити, і зовсім пропаде, – наголошує співрозмовник. – Кисле середовище землі, постійне підкислення, полив, вирізання старих пагонів та проріджування кущів, сонячне місце – запорука гарного врожаю. Зараз цю рослину дуже легко придбати на ринках чи виписати через інтернет. Головне – дотримуватися рекомендацій щодо її вирощування і висаджувати відразу кілька саджанців з різним терміном достигання. Для підкислення землі я використовую яблучний квас. Збирані яблука, порізавши на дольки, заливаю водою, накриваю кришкою. Через певний період часу відчуєте своєрідний кислий запах. Квас готовий. Вливаю під кущі, розвівши водою 1:1”.
А ближче до осені ще більше рослин радують Гамораків своїм урожаєм. Кілька цікавих видів посаджені на заміській дачній ділянці. Кизил – кожен рік добре плодоносить, незважаючи на будь-які примхи погоди.
“Чорноплідна горобина, або аронія, так само завжди з урожаєм: темнофіолетові китиці висять до самої зими, – зазначає садівник. –Хеменолес, або японська айва, навесні протягом двох тижнів зачаровує великими оранжевими квітками, а восени та взимку радує вітамінними плодами. Перетерті з цукром ягоди обліпихи взимку можуть стати вагомим вітамінним додатком до вашого столу. Тільки навесні не забудьте на краю ділянки, можливо, в закинутому та непридатному для інших рослин місці, посадити два деревця обліпихи, чоловічу й жіночу. Якщо неподалік у сусідів росте чоловіча рослина, тоді вистачить однієї. Обліпиха надзвичайно урожайна”.
Варення, компоти, сушениці та навіть вино
Ожина безколючкова так само радує господарів рясним плодоношенням. З її ніжних ягід виходить чудове варення, компоти та навіть вино.
“Годжі – про цю рослину ще донедавна мало хто знав, – інформує Богдан Гаморак. – Хоча дика її форма ліція, або дереза, здавна росте на Прикарпатті, її можна зустріти в живоплотах дбайливих господарів. Культурна рослина з великими оранжевими ягодами, схожими на кизил, надзвичайно урожайна та корисна. Достигає восени. На довгих метрових пагонах рядочком звисають стиглі ягоди, за ними зелені, а далі навіть можуть квітувати бузкові маленькі квіти. Відповідно збір урожаю розтягується на понад місяць. Росте в нас один великий розлогий кущ. Його цілком вистачає, бо споживання сушених (свіжі не їстівні) ягід обмежена. Годжі потребує опори. Багато хто вважає, що ця рослина – агресор, і через деякий час заполонить усю ділянку. Цьому можна успішно запобігти. Треба сформувати годжі на високому штамбі в кілька пагонів, по периметру забити в землю 3-4 металеві опори, а поверх закріпити обідок від колеса велосипеда. Пагони розправити рівномірно по колу. Звисаючі гілки, які торкатимуться землі, обрізати секатором: вони не укорінюватимуться”.
Ще одну екзотичну рослину Богдан Гаморак радить посадити в кожному саду. Це актинідія – вітамінна морозостійка ягода, яка не вражається жодними хворобами та шкідниками. Для кращого запилення господар радить садити кілька рослин та обов’язково одну чоловічу. Заздалегідь подбайте про шпалеру чи опору для актинідії, бо її дуже приваблюють коти, які можуть обгризати та обдряпувати кору. В будівельному магазині можна придбати пластикову сітку, яка захистить штамбові пагони актинії.
“Для червонолистого фундука сорту Варшавський також знайшлося місце на краю нашої прибудинкової ділянки, – розповідає садівник. – Золоті горішки китицями звисають з розлогих гілок. Кущ із червоним махровим листям ще й став прикрасою нашого затишного екзотичного саду”.
Смакуємо інжиром від урожаю до врожаю
Вирощують Гамораки й інжир. Це субтропічна листопадна рослина роду фікусових знана ще за назвами фігове дерево, фіга, смоківниця та смоква, відомими з біблійних часів.
“Перші саджанці інжиру я придбав ще в 1984-му, а вже наступного року скуштував перші фіги досі невідомого мені екзота, – пригадує Богдан Гаморак. – Минули 4 десятиліття, і нині в моїй колекції майже 40 сортів інжиру з різними формами та забарвленням плодів, як і з різними термінами достигання. В останні роки зі зміною клімату і правильним підходом до вирощування інжир добре росте і радує стабільним урожаєм”.
Спекотне літо 2024-го сприяло гарному розвитку рослин як у відкритій землі, так і в теплицях та контейнерах. Для вирощування інжиру у відкритій землі в західних і північніших регіонах господар радить зробити над кущами тепличку, висаджувати саджанці у неглибокій траншеї. Це захистить рослини від весняних заморозків і спровокує скоріше пробудження. А належний догляд влітку забезпечить отримання доброго врожаю смокв.
“Споживати вирощений на присадибі інжир можна до достигання нового врожаю, – ділиться досвідом Богдан Гаморак. – Плоди зав’язуються ще з осені і називаються бреби. Зазвичай вони набагато більші від основного врожаю – фіг, які достигають в умовах Прикарпаття наприкінці серпня і до настання перших заморозків. Інколи таке задоволення – смакувати вітамінними плодами з куща – випадає до початку листопада. З останнього збору врожаю виходить гарна сушка, яку й можете споживати до достигання перших літніх бреб”.
Як правильно вибрати сорт інжиру? Для південних областей і Закарпаття підходять майже всі сорти фігового деревця, які вирощують в Україні і випробувані роками. Для центральних, західних та особливо північних областей вибір значно обмежений. Для вирощування у контейнерах підходять майже всі сорти.
Гранати та інші дивовижі
“Відкриттям сезону стало перше плодоношення гранату у відкритій землі, – ділиться враженнями співрозмовник. – Досі вирощував рослини в контейнерах. Гранат краще переносить прикарпатські зими, аніж, скажімо, інжир. То чому б не спробувати? Першим результатом дуже задоволений, і сподіваюсь надалі на ще кращий врожай. Садити рослину рекомендую під нахилом: із укриттям на зиму не виникатиме жодних проблем”.
Вирощені на Тлумаччині плоди граната майже відрізняються від заморських. Рослини росли в контейнері, а навесні господар посадив їх на постійне місце. Перезимовують навіть під незначним укриттям. Можна агроволокном. Одного року вкривав старими куртками, а поверх давав укриття на свій розсуд, щоб тільки було сухо.
Останнім закриває вітамінний конвеєр Богдана та Ольги Гамораків зізіфус. Друга назва цієї надзвичайно цілющої рослини – унабі, китайський фінік. Дуже врожайна рослина і зовсім не вибаглива, посухостійка і відносно стійка до низьких температур, не вражається хворобами та шкідниками.
“Зізіфус пізно пробуджується, і його квітування не підпадає під часті на Прикарпатті весняні заморозки, – акцентує садівник. – Це чи не єдина гілкопадна рослина із подібними до акації листочками, на яких у червні з’являються маленькі квітки, а пізньої осені – оранжеві ягоди. Кожен рік із зізіфуса заготовляємо на зиму вдосталь сушеного листя, як і з інших вище згаданих рослин для вітамінних зборів чаю”.
Дихати здоров’ям, поезією, молодістю, радістю життя та довголіттям
Богдан та Ольга Гамораки протягом 4 років ведуть сторінку в соціальній мережі ,,Екзотичні рослини на Прикарпатті”, випускають тематичні відео на Ютубі. Щедро діляться своїм досвідом із іншими садівниками.
“Приміром, багато цьогоріч обговорювали наслідки перших заморозків, – каже з цього приводу пан Богдан. – Насамперед перелічу рослини, яких взагалі не торкнувся вранішній морозець. Це гумі, годжі, лохина, жимолость, азіміна. Незначні пошкодження зазнали актинідія, а також, навіть під накриттям, ківі та виноград. Деякі інші екзоти, як-от фейхоа, посаджені в контейнерах, перебули стресові моменти в приміщенні”.
Богдан Гаморак усміхається: каже, що ще з добрий десяток різних цікавих рослин, в тому числі екзотів та цитрусових, не дають йому з дружиною спокою.
“Ми в них закохані, любимо їх, віддаємо їм весь свій вільний час. Мабуть вони це відчувають, віддячуючи нам своїм дивоврожаєм. Як висловився колись відомий помолог і плодовод Левко Симиренко, “хто дихає садом, той дихає здоров’ям, поезією, молодістю, радістю життя та довголіттям. Поспішайте зайнятися садом, кому ще не пізно, кому ще час’’. Аби тільки мир був на нашій багатій та родючій українській землі”, – підсумовує Богдан Гаморак.
Людмила Стражник. Фото надані Богданом Гамораком
Читайте також: