Тим паче, у місті живе ще моя кума та хрещеник. Ну і свята на носі, такий вже новорічний настрій.

Приїхала потягом з Києва та від вокзалу одразу чкурнула до супермаркету, аби купити гостинці.

Заходжу в АТБ, беру кошик і наповнюю його смаколиками: коробки з цукерками та печивом, пляшку вина, шампанського, невеликий подарунок для хрещеника. 

Нарешті дійшла черга до каси, викладаю всі подарунки на стрічку.

Касир дивиться на мене й видає:

– С вас тысяча рублей. Пакет будете брать?

Я аж завмерла. Як це – рублі? Звідки вони взялися у Львові? Ще й у Львові, де тут нема нічого російського, Західна Україна! Деякі покупці за мною теж були трішки ошелешені такою заявочкою.

Що-що? Вибачте, але я не зрозуміла, – перепитую.

– Дєвушка, тищя рублей, – повторює касир і, здається, навіть трохи дратується.

Я роблю вигляд, що абсолютно не розумію, про що йдеться:

– Не зовсім уявляю, що це за валюта такаКасир тяжко зітхає й говорити із явним роздратуванням:

Тищя ґрівєн, если вам так понятнее.

– А, ну тепер ясно, – відповідаю. – Просто гривня – це наша валюта, а “рублі” щось чуже, десь там на болотах розраховуються. 

І до мене підбігає адміністратор зали, видно, що пані зрозуміла – скандалу не уникнути.

– Усе гаразд? Чи можливо, виникла якась проблема?

– Та ні, все нормально. Просто здивувалася, чому мене про рублі питають у Львові.

Адміністратор одразу почав вибачатися, навіть запропонувала знижку.

– Дякую, але справді не варто, – кажу. – Краще проведіть якісь уроки історії серед персоналу та поясніть, яка у нас валюта в країні.

Вийшла із магазину. Але от досі не можу забути ці гидливі слова касирки. Фу, аж воротить від них.

Чому ми іноді так легко нехтуємо мовою і своїми цінностями? Як ви вважаєте, чи має значення те, якою мовою ми говоримо щодня? Поділіться своїми думками…

“Ця історія залишила слід у вашому серці? Покажіть це своїм емодзі — нам важлива ваша думка!”