Андрій привів свого старого батька до них додому, щоб старий не залишився без догляду, але дружині це не сподобалося. Але лише одне слово доньки змінило все

Життя

Якось Андрій сказав дружині: – Наш дід зовсім постарів, він уже не справляється. Потрібно буде перевезти його до нас. – Куди ми його влаштуємо? Ми самі ледве поміщаємось, куди ще його! – похмуро сказала Марія. – Не перебільшуй! Ми завжди маємо вільну кімнату для гостей. Одна спальня належить нам, інша – нашій дочці, і ще одна зараз не зайнята. Ось там і житиме він! – По-перше, ми часто збираємося там, щоб разом подивитись телевізор, а по-друге, коли прийдуть гості, куди вони підуть? До нашої спальні? – Помітила жінка, nродовжуючи сkаржитися. Анітрохи не со ромлячись, Андрій додав. – Кохана, а що ми збираємося робити, не залишати ж безпорадну літню людину віч-на-віч з її хворобою? Твої батьки теж не молодшають, а тепер моєму батькові потрібен догляд.

А якщо комусь із твоїх теж знадобиться догляд ми зробимо те саме. Марія насупилась і підібгала губи. Хоча вона знала, що рано чи пізно це станеться, вона все ж таки була засмучена тим, що це сталося саме зараз . – Не хвилю йся, за будь-яких обставин є свої плюси. Ну, татову квартиру здамо в оренду і гроші з повітря будуть. Скільки потрібно людині похилого віку, враховуючи, що вона отримує хорошу nенсію? Чоловік спробував переконати дружину стати милосердною за доnомогою “аргументів”. – Ура! Дідусь житиме з нами. Цією новиною батьки радісно поділились із маленькою донькою. Чоловік відвідав батька у вихідні та привіз із собою основні речі.

Дід дуже переживав, що так обтяжує дітей, але нічого не міг з цим поробити. – Доброго ранку, дідусю! – радісно вітала онука. – Ходімо обідати разом. Накриваючи диван і упорядковуючи речі батька, Марія посадила дідуся на кухні. – Мамо, давай я тобі доnоможу. – Давай, давай, помічниця. – Андрію, а де старі простирадла, які я тобі дала, щоб ти використав їх як ганчір’я в гаражі? – Так, зовсім зносилися. – Чому ж! Віддай мені накрию ним диван. – Вони в коробці на балконі, – відповів Андрій, у голосі якого звучала образа. Дідусь тримався, жив у квартирі і із задоволенням проводив час із онукою. Коли Марія прибиралася і знімала простирадла, вона голосно сказала: – Напевно, зараз саме час їх викинути… – Не викидай, мамо! Вони у хорошому стані. Бережи в коморі, а я вам постілю, коли ви з батьком постарієте…

Залишити відповідь