Саме тому вмовила чоловіка шукати не квартиру, а ділянку біля лісу. Врешті ми знайшли прекрасне місце з невеличким ставком. Гроші на цю ділянку дала свекруха. Сама виявила бажання. Вона багато років в Іспанії, хотіла нам допомогти.

Далі ми почали будуватися. Я сама займаюсь ландшафтним дизайном, тож зробила все саме так, як мріяла. Врешті вийшло надзвичайно затишно. Пів року тому ми нарешті переїхали. Та відтоді я вже кілька разів пошкодувала, що не обрала просту квартиру в місті. Спочатку в нас місяць жила свекруха. Вона приїхала у відпустку і поводилась, наче це її будинок. Запрошувала усіх своїх друзів, родичів. У нас постійно були гості.

А перед від’їздом вона сказала зовиці:

 – Ви також можете тут відпочивати, коли хочете!

А Люда й послухала, почала щотижня приїжджати.  Ще й друзів приводити. Вихідних у мене зовсім не було, постійно доводилось їм усім догоджати. Якось я не витримала і сказала все чоловікові.

 – Я вже так не можу. Це мій дім, не готель якийсь!

 – Що я зроблю. Це ж мама дозволила. А ти розумієш, вона сама дала на це гроші. Як ми відмовимось.Після чергового дзвінка зовиці я в сльозах поїхала до мами.

Що мені робити? Я не можу!

 – Скажи ні і все! Час вже показати свій характер! Ти маєш показати, що ти там господиня.

Додому я поверталась серйозно налаштована. І якраз застала в альтанці біля мангалу зовицю з друзями.

 – Все, вам час додому!

 – Чого це ? Як? Вже пізно!

 – Нічого, я вам викличу таксі!

Я розігнала їх усіх. Чоловік на мене страшенно образився, а тоді подзвонила ще й свекруха.

Як ти могла мою доньку так образити!

 – Ви мені скажіть, чий це будинок. Якщо ваш – нехай хоч живуть тут, а я поїду!

Я не знаю, що далі робити. Порадьте, як бути. Може й справді, варто забути про свої мрії і поїхати геть на квартиру. Як би ви вчинили?