Олег Ущенко

Мав цікаву співбесідницю. Біженка з Донеччини. Каже, що брехня те все – ті кращі, а ті гірші. У їх селі були всі. Чеченцям цікаво було попринижувати людей і щось вкрасти чи порізати на металолом.

Буряти і казахи, так вони представилися, тягнули все, що могли, і агітували за радянський союз. Осетини розбили магазин, який тримався в селі до останнього. Апалченці з Донецька і Луганська ненавиділи місцевих і називали зрадниками. Вагнерівцям було все до лампочки, прийшли, як в американських фільмах, покрутилися обвішані касками, “рукзаками” і поїхали. Як інопланетяни.

– Ми больше всего боялісь когда наші іх вибівалі. Начіналісь ужасниє абстрєли вот етімі всема сонцепйоками, ракетами, наше село даже с самольотов обстрєлівалі. Шо ви хатітє. Виходіш послє ачєрєднова абстрела, а там где то челавєк арйот, там кусок карови. Люди дорєзалі. Нада било чемто пітаться. – Потім каже мені. – Када Бог хочєт наказать жєньщіну, то посилаєт єй Васю, кагда хочєт іспитать – посилаєт Івана, а када атблагадаріть – пасилаєт єй Алєґа.

Я промовчав…

Джерело