Мій син Сергій з невісткою Христиною ще 2 роки тому взяли квартиру під виплату.

Всієї суми для покупки житла у них не було, тому ми з чоловіком їм пообіцяли, що будемо допомагати сплачувати щомісячні платежі.

Перший час молоді жили у нас в нашій двокімнатній квартирі, але у них народилося двоє дітей, і нам всім стало затісно, треба було розширюватися.

Зараз працює один син, а невістка зараз ще перебуває в другому декреті. То ж ми не можемо без діла сидіти.

Допомагаємо ми синові не тільки грошима, але й постійно продукти їм привозимо з дачі, з дітьми залишаємося, коли Христині треба відлучитися у справах.

У невістки теж є мама, але вона взагалі їх нічим не підтримує.

Сваха завжди допомагала лише своїй молодшій доньці. Сестра невістки, Людмила, розлучилася з чоловіком і з дитиною повернулася до матері в їхню двокімнатну квартиру.

Сама Людмила на роботу відразу пішла, а мама дитиною займається – спочатку в садок водила, тепер в школу.

Весь свій час витрачає на них, а на іншу доньку вже вільної хвилинки нема. І це мене дуже дивувало.

Але влітку минулого року сваха сильно занедужала, прогнози були настільки невтішні, що вона дітям заборонила навіть думати щось продавати, щоб їй допомогти.

Кілька місяців тому матері моєї невістки, на жаль, не стало.

Було б логічно, якби квартира свахи в рівних частках дісталася обом її донькам.

Я була впевнена, що саме так і буде, раділа, що отримавши гроші від своєї частки, діти зможуть швидше закрити кредит.

Та час минає, а про спадщину всі мовчать, от я і вирішила першою розпочати цю розмову. Просто нам з чоловіком доводиться віддавати щомісяця левову частку своїх доходів молодим, щоб вони швидше борг сплатили.

Тому на вихідних я прийшла до дітей, і питаю невістку, що вони вирішили – будуть квартиру продавати і гроші ділити чи сестра сама сплатить їй її частку.

І тут Христина мене сильно здивувала – каже, мовляв, я нічого з сестрою ділити не буду, Людмилі і так важко, з мамою до кінця була вона, тому і квартира дістанеться їй, я від спадщини відмовляюся.

Коли я це почула, від несподіванки я навіть не знала, що сказати. Думаю – ну нічого собі!

Покликала я сина на кухню, кажу, що твоя дружина надумала, у вас квартира не виплачена, двоє дітей підростає, а вона спадщину роздає.

Після цих моїх слів на мене чекав ще один сюрприз – син підтримує свою дружину, каже, що в їхні родинні справи втручатися не збирається. Якщо Христина так вирішила, то нехай так і буде.

Претендувати на спадкову квартиру Христина не хоче ні зараз, ні в майбутньому. Їй сестри шкода, вона вважає, що ця квартира Людмилі більше потрібна.

Але виходить так, що вона хоче бути щедрою за наш рахунок. Я синові так і сказала – чи далеко б вони зайшли без нашої з чоловіком допомоги?

А син мені каже – не треба було давати, щоб тепер згадувати.

От що я отримала за свою доброту! Навіть не знаю, як тепер бути.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.