– Наталю, це посуд, який мама подарувала тобі з великою любов’ю. Прошу тебе, засервіруй святковий стіл саме ним, щоб виявити свою повагу до неї, – лагідно попросив Андрій, звертаючись до дружини.

– Андрію, ти жартуєш? Ти бачив ці тарілки? Вони ж виглядають як старовинні черепки! Мені буде соромно перед гостями, – відповіла Наталя з роздратуванням.

Дружина готувалася до свого 30-річчя. Їхній шлюб тривав менше року, але вона давно закохалася в Андрія – успішного, красивого керівника, який, на її думку, був ідеальним чоловіком.

Наталя була впевнена, що її шлюб – це справжня казка, адже Андрій мав квартиру, машину і виглядав так, що всі дівчата на роботі заздрили її успіху. Вона не одразу зрозуміла, що Андрій усе досягнув сам, бо походив із простої сільської родини.

Коли Наталя познайомилася зі свекрухою, вона була шокована: проста жінка, яка все життя важко працювала, виглядала скромно, не ходила в салони краси й не цікавилася модними трендами.

– Я не збираюся їздити в село, там усе пахне не так, як мені подобається, – одразу заявила Наталя. – І скажи мамі, щоб без запрошення не приїжджала.

Мати Андрія прийняла невістку з великою радістю, сподіваючись, що Наталя стане їй як донька. Вона не ображалася навіть тоді, коли невістка демонструвала свою зневагу.

Якось Андрій переконав Наталю відвідати село. Свекруха старалася, накривши стіл найкращими стравами, але Наталя навіть не спробувала їжі, мотивуючи це тим, що “такого не їсть”.

Коли пара збиралася додому, мама вирішила зробити невістці подарунок – свій дорогий чеський сервіз, який берегла багато років.

– Мамо, це зайве. Не треба, залиш собі, – намагався переконати її Андрій. Але свекруха наполягла, вважаючи, що хоче передати щось цінне.

Наталя прийняла подарунок без особливого ентузіазму. А коли Андрій попросив сервірувати святковий стіл цим сервізом, дружина відмовилася.

У день святкування Андрій поїхав за мамою, а Наталя накрила стіл новим посудом, який вважала більш сучасним і стильним. На святі вона приділяла увагу лише своїм батькам, ігноруючи свекруху.

Наступного дня Андрій прийняв рішення:

– Наталю, ми з тобою занадто різні. Я хочу розлучення.

– Це через той старий сервіз? – здивувалася Наталя.

– Річ не в посуді. Справа в твоєму ставленні – до мене, до моєї родини. Для тебе головне – це зовнішній блиск, а не справжні цінності: любов, повага, підтримка.

– Але я не зобов’язана любити твою маму, – заперечила вона.

– Ні, не зобов’язана. Але поважати її ти повинна. Учора ти навіть не сказала їй жодного слова.

Наталя розплакалася, але Андрій залишився твердим у своєму рішенні. Для нього важливі були інші цінності, а їх із Наталею світогляди не збігалися.

А як ви вважаєте, чи правильно вчинив Андрій?