Свою роботу я завжди дуже любила. Саме вона стала для мене порятунком, коли від важкої хвороби помер чоловік. Йому 56 років було. Я ж на рік всього молодша, думала не впораюсь, та із головою занурилась в справи. І це була моя терапія. Я працюю бухгалтером у державній установі, мене цінують і поважають. 

І от цьогоріч я вийшла на пенсію, утім йти з роботи не збиралась. Мені й заміни нема і сама не хочу. Крім того, я звикла мати власні гроші, не хочу розраховувати на інших. Та й, чесно кажучи, я ще доволі здорова й міцна.

Та нещодавно з Польщі повернулась моя донька. Вона виїхала на початку війни. Зять тут залишився, в нього є власний бізнес, котрий не хотів покидати. І ось зараз моя Марина приїхала, вона відразу мене провідала. Я тішилась, що онуки поруч будуть. Та раптом вона сказала слова, котрі мене здивували:

 – Мамо, ми хочемо третю дитину планувати! Щастя, що ти вже на пенсії, допомагатимеш нам.

 – Доню, я ще не планую звільнятись.

 – Мамо, не переймайся, ми тобі допомагатимемо фінансово. Чи не краще тобі з онуками бути, ніж з чужими людьми в офісі.

Я не знала, що казати. Малих люблю, звичайно, та чи зможу з ними увесь час бути. Згодом я розповіла все подрузі. Вона аж зареготала:

 – І не думай! Це пастка! Ніхто тобі грошей не даватиме, будеш кожну копійку просити! Нащо тобі це? Ще не стара, живи собі й насолоджуйся!

 – Хто ж їм допомагатиме!

 – Вони вирішили дітей народжувати, то нехай і думають, хто з ними сидітиме! Тобі хтось допомагав? Ні, все встигала!

Я нічого не відповіла донечці, але й не звільнялася. Та Марина почала мало не щодня мені онуків приводити, а часом залишала їх на цілісінькі вихідні. І я зрозуміла, що ніяк це не подужаю. А нещодавно мій молодший онук захворів і донька здивувала мене пропозицією.

 – Йди ти на лікарняний. Будеш з Назарчиком сидіти!

 – Доню, я так не можу!

 – Ти просто не хочеш! Вже давно б роботу покинула і цих питань не виникало б. 

Страшенно ображається Марина. А я не знаю, як їй пояснити, що я не готова присвятити все своє життя онукам. А ви як гадаєте: мушу я чи ні?