Igor Tsaryk

Коли 17 вересня 1939 року радянські війська прийшли на Західну Україну — зовні це виглядало так, що сюди прийшли визволителі, і тому люди вітали їх з квітами і усмішками, оскільки здійснилася віковічна мрія – було об’єднано Схід і Захід України.

Але справжня сутність цього визволення полягала в іншому: почалися тюрми, розстріли, заслання. Тому було організовано рух опору, який виявився у формуванні УПА. Цим кроком Сталін не хотів зробити краще українцям-галичанам, він хотів зміцнити позиції СРСР у Другій світовій війні. Тому насправді – це не було визволення, це було захоплення.

В результаті військової операції, розпочатої 17 вересня 1939 року, Червона армія зайняла територію, на якій проживало майже 13 мільйонів осіб. Окупація Західної України відбулася упродовж 12 днів.

Вже у ніч з 17 на 18 вересня радянські війська взяли Тернопіль, впродовж 18-19 вересня —Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, і 19 вересня підійшли до Львова. Тут Червона армія зустрілась з частинами вермахту, які упродовж тижня блокували 15-ти тисячний польський гарнізон. Внаслідок переговорів між радянським і німецьким командуванням німці відступили. Радянські війська ввійшли у Львів 22 вересня.

Також 22 вересня Червоній армії було передано раніше захоплене німцями місто Стрий, 24 вересня – Дрогобич.

Джерело