Тетяна Анатоліївна щовихідних наполягала на тому, щоб син і невістка приїжджали до неї в гості з онуками.

Олесі не дуже хотілося бачити свекруху через те, що цілий тиждень до зустрічі жінка посилено дзвонила Михайлу і переконувала його в тому, що невістка не хоче з нею спілкуватися.

– З’їлася на мене за щось, – нарікала Тетяна Анатоліївна. – Звісно, ​​значить, і дітей проти налаштовує. Думаю, скоро і ти поводитимешся так само.

– Мамо, Олеся ніколи нікого не налаштовує, – заперечив син, але жінка продовжувала наполягати на своїй правоті. – З позиції прожитих років ти мені вже повіриш.

Як то кажуть, вода і камінь точить. Михайло мимоволі став прислухатися до слів матері та ловити себе на думці, що Тетяна Анатоліївна в чомусь має рацію.

При контактуванні зі свекрухою Олеся дуже переживала, і цього не можна було не помітити.

Після останніх візитів до Тетяни Анатоліївни подружжя почало сваритися. Олеся намагалася пояснити чоловікові, що його мати просто до неї чіпляється.

Однак Михайло наполягав на тому, що дружина сама поводиться так, щоб жінка робила їй зауваження.

– Що я роблю не так? – невдоволено спитала Олеся.

– Наприклад, коли ми перебуваємо у мами в гостях, ти практично нічого не їси, відмовляєшся і вернеш ніс, – засуджуючи промовив чоловік.

– Тетяна Анатоліївна тобі так сказала? – похмуро поцікавилася жінка.

– Ні, я й сам це помітив, – пробурчав Михайло – тож у мами є всі підстави ставитися до тебе насторожено.

– Чому я відмовляюся?! – щиро обурилась Олеся. – Просто жирне я не дуже люблю, ти ж знаєш.

– Мама готує не тільки жирне. Чим тобі минулого разу її млинці не догодили? Ти з’їла лише один, – нагадав дружині Михайло.

– Ти бачив її млинці? Один, як три мої, вони просто величезні, – пояснила жінка. – Я не хочу, щоб мене рознесло на всі боки.

– Олесю, це не виправдання…

Подружжя так ні до чого не прийшло. Навпаки, розмова привела до того, що між ними виникли напружені стосунки.

До самих вихідних Михайло ходив з кам’яним обличчям і спілкувався з дружиною лише з приводу побутових справ.

У суботу подружжя з дітьми знову поїхало у гості до Тетяни Анатоліївни. Олеся поводилася тихо до того моменту, поки вони не приїхали до свекрухи.

Жінка зустріла гостей та з порога запросила їх за стіл. Невістка помила руки і одна з перших почала їсти.

Тетяна Анатоліївна здивовано дивилася, як Олеся смакує все, що траплялося їй під руку.

– Дуже смачні млинці! Можна їсти, скільки завгодно! Дасте із собою? – награно посміхнулася жінка.

– Дам, якщо не з’їмо, – розгублено відповіла Тетяна Анатоліївна. – Сподобалися?

– Дуже! По-моєму найсмачніші! Я ніколи таких не їла, – похвалила Олеся, засовуючи в рот черговий млинець. – Ще мені ваші солоні помідори сподобалися, – додала вона і схопила руками з тарілки один із них. – Якщо є зайві, ми не відмовимося. Михайлу вони теж сподобалися, так?

Чоловік здивовано кивнув, тим самим погодившись зі словами дружини. Олеся не переставала нахвалювати страви свекрухи і кожну з них просила завернути з собою.

Чим довше затягувалася трапеза, тим дужче хмурилася Тетяна Анатоліївна, яка не розуміла, що відбувається з її невістю.

Олеся не тільки їла все підряд у великій кількості, вона ще й просила з собою.

Свекруха мимоволі відчула, що їй стало неприємна компанія нахабної невістки.

– Куди в тебе стільки лізе? – із глузуванням запитала Тетяна Анатоліївна, але Олеся зрозуміла, що її план починає працювати.

– Ой, все таке смачне, чому б і не поїсти, – голосно засміялася жінка.

– Може, вже почнемо все зі столу прибирати? – підвелася з місця Тетяна Анатоліївна, натякаючи на те, що Олесі час і честь знати.

– Можна я ще трохи поїм? – невістка застигла зі шматком хліба в руках.

– Ні, годі. Потім ще поїси, а то тебе так рознесе, що шкодуватимеш про це, – свекруха почала прибирати зі столу.

Олеся, яка явно переїла, ледве встала з місця і вийшла на вулицю, щоб трохи подихати свіжим повітрям.

Коли Олеся повернулася до хати, всі вже спали. Наступного ранку вона знову стала багато їсти.

Із здивованого погляду Тетяни Анатоліївни Олеся зрозуміла, що свекруха нею незадоволена.

Жінці навіть здалося, що свекруха почала рахувати, скільки і чого вона з’їла.

Коли до вечора подружжя почало збиратися додому, Тетяна Анатоліївна з полегшенням видихнула.

Однак у машині Олеся згадала, що свекруха нічого не дала їм із собою з того, про що вона просила.

– Тетяно Анатоліївно, ви, мабуть, забули дати нам із собою гостинців? – посміхнулася жінка.

Свекруха змінилася в обличчі і сильно захвилювалася. Було очевидно, що Тетяна Анатоліївна нічого не забула, а зробила це спеціально.

– Треба було лізти в льох. Наступного разу вже тоді, – відмахнулася від невістки жінка.

– Шкода, – сумно сказала Олеся.

Коли чоловік сів в машину, Михайло здивовано глянув на дружину. Кілька хвилин він мовчав, а потім спитав:

– Навіщо ти стільки їла?

– Ти сам сказав, що твоя мама скаржилася на мене, що я нічого в неї не їм. Тепер їм, але теж не подобається? – уїдливо посміхнулася Олеся.

– Не так багато, – з докором промовив Михайло.

– Хочеш сказати, що я об’їла твою маму? – насупилась жінка. – Вам не догодиш.

До наступних вихідних подружжя більше не розмовляло одне з одним на цю тему.

У п’ятницю ввечері чоловік підсів до дружини на диван і, опустивши очі в підлогу, промовив:

– Мама дзвонила. Вона не хоче, щоб ти до неї приїжджала. Сказала, що ти дуже багато їсиш. Бачити у себе в гостях вона тепер хоче лише наших дітей.

– Отже, все-таки об’їла? – засміялася Олеся.

Жінці тільки цього й треба було. Спілкування зі свекрухою після інциденту зійшло нанівець, чому Олеся була дуже рада.

Тетяна Анатоліївна кликала невістки у свій будинок тепер лише у свята.