Я, вийшовши у відпустку, запропонувала чоловікові:
– Вітю, з’їздьмо в село? Все одно на море не вийде, а до кінця відпустки ще два тижні.

Я не встигла домовити, як Віктор перебив:
– Що там робити у твоєму селі? У тебе там нікого з рідних не залишилося. Навіщо їхати туди?

– Ти не даєш мені пояснити, – я важко зітхнула. – Мама вже три ночі поспіль мені сниться. Щось каже, але слів не розібрати. Руку витягає убік, показує кудись.

– Сьогодні, нарешті, роздивилася: старі хати на березі річки. Це точно наше село! І в іншій руці у неї глечик. Вона простягає його мені, щось пояснює, але нічого не зрозуміло.

– Рито, ну ти вигадала! Через якийсь сон тягтись дідько знає куди? Це ж не поряд. Ні, ми нікуди не поїдемо!

– Вітю! Я відчуваю, що цей сон не даремний. Він вказує на щось важливе. Та й сидіти вдома вже набридло. Ти сам казав, що хоч би за місто вибратися треба.

Після довгих умовлянь я, нарешті, переконала чоловіка. Спочатку ми вирішили з’їздити на день, але потім Віктор запропонував:

– Погода хороша, можна в річці скупатися, позасмагати, відпочити. Переночуємо в готелі у найближчому містечку, а вранці заїдемо в монастир, подивимося, свічки поставимо. А ввечері додому. Чудова ідея, що скажеш?

Я погодилася. Коли ми під’їхали до села, Віктор помітив піщаний спуск до річки, і ми вирішили скупатися. Після плавання перекусили бутербродами, які я заздалегідь приготувала.

– Ти молодець, що витягла мене сюди, – зізнався Віктор, допиваючи чай із термоса. – Тут чудово. Таке небо, така природа! У місті цього не побачиш.

У селі все дуже змінилося. Стару хату моєї бабусі давно знесли, а ділянку продали.

– Ви когось шукаєте? – З нового будинку виглянула жінка.

– Добрий день, – привіталася я. – Ні, ми просто гуляємо. А тут же раніше тітка Зіна жила?

– Так, тут. Тепер її син Микола із сім’єю мешкають. Живуть добре, троє дітей мають.

– Цікаво, – замислилася я. – Мама уві сні показувала на цей будинок. А в руці в неї глечик був. Дивно, що це могло б означати?

У цей момент із сусіднього будинку вийшов чоловік.

– Доброго дня! – привітався він.

– Це Микола, син тітки Зіни, – представила його господиня будинку.

Микола уважно глянув на мене, і його обличчя змінилося.

– Рита?! Невже це ти? Я тебе стільки років шукав! Мати перед тим, як богу душу віддати, просила знайти тебе, але я не міг і подумати, що ти сама сюди приїдеш.

– Шукав мене? Навіщо? – здивувалася я.

– Зараз все поясню, проходьте до хати.

У затишному та прохолодному будинку Микола посадив нас за стіл, а його дружина Марина налила всім чаю.

– Дивись, – почав Микола, дістаючи старий фотоальбом, – це твоя мама з тобою на руках, а ось моя мама тримає мене. Ти ж пам’ятаєш, як у дитинстві ми товаришували? Ти мені, як сестра, “молочна сестра”.

– Молочна сестра? – Я здивовано подивилася на нього.

– Так. Твоя мама тоді зовсім знесиліла, молока в неї не було. Моя мама взяла тебе на вигодовування. Вона тебе виростила, можна сказати. Перед відходом вона попросила передати тобі цю історію, і твою спадщину.

Микола виніс із кімнати невелику каблучку.
– Це тобі, мама зберігала його для тебе.

Я одягла її, і ледве стримала сльози.
– Дякую, Миколо, – тихо сказала я. – Дякую, братику.

На декілька днів ми затримались у Миколи. Віктор уже домовився з ним про спільну рибалку. Тепер у мене з’явилася “молочна рідня”, а разом із каблучкою я забрала із собою почуття тепла та близькості до своєї родини.

От і скажи, що сни нічого не означають! Означають, ще і як! Ви зі мною згодні? Хтось керувався снами у своїх діях? Поділіться з нами!

Джерело