В понеділок я думала поспати подовше, бо ж в неділю в невістки день народження був, трохи посиділи, пізно лягла.

Але мене розбудив дзвінок в двері. Я глянула на годинник, ще навіть восьмої ранку не було, тому я навіть уявити не могла, хто б це міг бути.

Відчиняю – на порозі стоїть син. Бачу з вигляду, що злий. Хотіла йому запропонувати зайти, але він сам мовчки роззувся і поставив на стіл відкритку, яку я вчора невістці подарувала.

Я її запам’ятала добре, бо з любов’ю вбирала, аж 30 гривень за неї заплатила, хоча були і по 10. Та я собі вирішила, що якщо я вже небагато ставлю в конверт, то хоч відкриткою красивою компенсую.

Подарувала я невістці тисячу гривень. Спочатку планувала, що покладу хоча б дві тисячі, або щось цінне, на пам’ять, їй куплю.

Але як почала ходити по магазинах і дивитися що скільки коштує, то вирішила, що дам гроші. В ювелірному магазині менше ніж за 5 тисяч нічого нема, та й навіть за 5 там нічого путнього не купиш.

Я уже на пенсії, так що грошей у мене особливо багато нема, щоб ними розкидатися, але пенсія у мене відносно нормальна, маю майже 7 тисяч гривень. Та мені цих грошей ні на що не вистачає.

Та я намагаюся жити так, щоб рівномірно на все пенсію поділити і у сина нічого не просити. Хоча він живе не просто добре, а дуже добре, та мені він нічим не допомагає.

Євген у мене – пізня дитина. Я дуже старалася дати йому все, що мали інші діти, щоб він ні в чому не потребував. Вчився він в найкращій школі, ходив на різноманітні гуртки, потім закінчив престижний університет, сам став непогано заробляти.

На роботі познайомився з дівчиною, яка і стала його дружиною. Невістка моя з дуже багатої родини, і сину тут неабияк пощастило. Тесть відразу забрав його до себе на роботу, син став заробляти в рази більше.

От я собі і подумала, що якщо у сина з невісткою грошей кури не клюють, то вони і не помінять різниці – тисячу я принесла чи дві.

А мені якраз одні чоботи приглянулися, на знижці були, і я їх собі купила, бо зима йде, і треба ж в чомусь ходити.

Коли дійшло до невістчиного дня народження, то в мене було півтори тисячі. 500 гривень я собі залишила, бо ж треба ще якось до кінця місяця дожити, а невістці поклала в конверт тисячу.

Гостей було небагато, тільки рідні люди, і ми дуже гарно посиділи. Син мене ввечері додому привіз, все було добре.

Але зранку він перед роботою зайшов до мене дуже накручений, я зразу зрозуміла, що щось сталося. В голові у мене за секунду проскочило безліч думок, може я щось не те за столом сказала? Але наче нічого такого не пригадую.

Все стало зрозуміло, коли син поставив на стіл конверт.

– Що це таке, мамо? – дивиться син на мене.

– Це я би тебе хотіла запитати, що це таке? Чому подарунок, який я подарувала твоїй дружині, зараз тут? – кажу.

– Мамо, та тому що це не подарунок, а якийсь сміх. Що зараз за тисячу гривень купиш? Та у Юлі манікюр коштує дорожче. Добре, що вона не побачила цього. Я перший відкрив конверт, і коли побачив, як ти осоромилася, поставив туди 100 доларів.

Я слухаю свого сина і мені очі на лоба лізуть. От що він зараз намагається мені сказати? Що для мене, пенсіонерки, соромно з тисячею гривень на день народження приходити? Поставив він 100 доларів. Ну і добре. Треба було відразу так зробити і не ставити мене в незручне становище.

– Краще вже нічого не треба було ставити, ніж отаке. Мамо, з твоєї сторони це неповага до моєї дружини. Уяви, якби вона це побачила! – син просто не тямився від обурення, таким я його ще ніколи не бачила.

Я зрозуміла, що в такому стані йому щось доказувати марно, тому просто вибачилася, і сказала, що я все зрозуміла.

Син пішов на роботу з почуттям виконаної місії. Я заглянула у відкритку, вона була пуста, хоча я була впевнена, що там лежить моя тисяча.

Мені так прикро стало, що я дуже розплакалася, зупинитися не могла. Коли мій син так змінився? Я просто його не впізнаю. Коли він став таким меркантильним? Я ж його зовсім не таким виховувала, не такі цінності йому прищеплювала.

Десь через годину мені зателефонувала і невістка, подякувала за подарунок, і за те, що я прийшла до них.

Я промовчала, хоча мені дуже хотілося їй все розповісти. Та я стрималася, хоч і коштувало мені це великих зусиль.

Для себе я вирішила, що до них на день народження я більше не ходжу, і ніякі подарунки не дарую. Цей випадок мені показав дуже багато. Мого сина дуже змінило одруження, тепер для нього гроші стали важливішими за рідну маму.