Мій син Микола вже два роки, як на війні. У них з Мариною було розкішне весілля, ми з батьком допомогли організувати. Я намагаюсь підтримувати невістку, бо знаю, як їй важко: чоловік на передовій, вона цілими днями на роботі, а ще у них дитина – Наталочці 4 роки.

Та по Марині не скажеш, що за чоловіка переживає. Вона постійно нафарбована, доглянута. А останнім часом просто сяє, не знаю я, що там у них відбувається. Чи ж не Микола у відпустку зібрався?

Взяла я онучку на вихідні до себе, вона мені й розповіла:

– А дядя Олег вчора до нас приходив. Він мамі квіти подарував, а мені – великого ведмедя! Моя мама вдягнула сукню і вони пішли в ресторан. Мама була, мов принцеса!

Олег – то друг мого сина, хрещений батько Наталки. Вони працювали на одній роботі. Та тільки той Олег – великий начальник і його не взяли в армію. Я аж здригнулась від почутого: мій син воює, а невістка по ресторанах розважається!

Привівши Наталку додому, я вирішила одразу поговорити з Мариною:

– Як тобі не соромно? Чоловік на війні, а ти бігаєш на побачення?

– Ви про що? – здивувалась вона.

– Про Олега, вашого кума.

– Не кажіть Миколі, – плакала невістка. – Ви ж знаєте, у нас ще до війни були проблеми. Ваш син мало заробляв, ми навіть хотіли розлучитися. Але тепер, коли між нами відстань, я відчуваю, що наші почуття зміцніли. Дайте нашій сім’ї шанс!

– То для чого зустрічаєшся з іншим, та ще й з другом мого Миколи.

– Та ми лише в ресторан пішли. Так хотілось мені відпочити. Олег ж він постійно мене підтримує і для Наталочки передає гостинці, бо вона – його похресниця! Ми просто друзі.

Хотіла б я вірити невістці, але серце відчуває, що вона щось приховує. Чи ж не хоче на двох стільцях всидіти: і на зарплату мого сина, і на підтримку цього Олега. Мій син на війні і з кожним днем над ним чатує все більша небезпека. А невістка вже знайшла собі запасний варіант і ще розраховує на виплати чоловіка. Можливо, слід поговорити з Миколою? Та чи повірить мені син?