Кілька років тому я прийняла рішення вирушити на заробітки до Італії. Мене звільнили з дитячого садочка ще до виходу на пенсію — моє місце віддали молодшій колезі.

Чоловік, Петро, заробляв небагато, а син саме планував одруження. На щастя, моя подруга, яка вже працювала нянею в Неаполі, повідомила, що одна італійська родина шукає цілодобову няню для своїх дітей. Я довго не роздумувала, швидко оформила необхідні документи та вирушила за кордон.

Робота була добре оплачуваною, адже мій досвід у вихованні дітей був чималим. Я швидко опанувала італійську мову, а жити мені дозволили просто на віллі сеньйори, де я працювала.

Щомісяця я надсилала чоловікові від 500 до 600 євро з проханням відкладати ці гроші. За пів року ми накопичили необхідну суму для організації весілля сина: замовили гарний ресторан, найняли фотографа та обрали стильний костюм у дизайнера.

Після весілля я провела вдома кілька днів і повернулася до Італії. Я розуміла, що таких заробітків в Україні мені не знайти. Якщо перевести євро у гривні, виходила досить значна сума.

Коли невістка завагітніла, молодята жили в орендованій квартирі. Почувши радісну новину, я сама запропонувала допомогти з придбанням власного житла. Свати підтримали мою ініціативу. Я продовжила працювати, заощаджувати гроші та регулярно відправляла продукти, підгузки, одяг, а також купила дитячу коляску.

Перед народженням онучки ми зібрали потрібну суму й придбали для сина з невісткою трикімнатну квартиру в новобудові з ремонтом, майже в центрі міста. На хрестини маленької Злати я подарувала їй золотий ланцюжок із хрестиком, багато одягу, іграшок і додатково передала ще дві тисячі євро.

Однак мої стосунки з Петром поступово почали псуватися. Відстань і постійна зайнятість зробили нас чужими одне для одного. Коли я поверталася додому, він навіть не намагався приховати холодність. Ми спали в різних кімнатах, і Петро пояснював це тим, що відвик спати з кимось поруч.

Я знала, що подібні проблеми часто трапляються в сім’ях заробітчан, і сподівалася, що з часом усе зміниться. Але проблема виявилася набагато серйознішою: річ була зовсім не у відстані, а в іншій жінці.

Поки я працювала за кордоном, Петро завів стосунки з іншою. У 2022 році до нашого будинку переселилася родина біженців із Маріуполя, і саме тоді він познайомився з Оленою, яка була значно молодшою за мене.

Їхній роман тривав роками. Найгірше те, що я не підозрювала нічого. Я бачила Олену в нашому домі, віталася з нею, навіть кілька разів розмовляла. А про все це знали не лише мій син і невістка, а й свати. На жаль, правду мені розповіла кума, яка випадково побачила їх разом.

— Це був він, кажу тобі! Якщо не віриш, я маю фотографії!

Мене найбільше вразила не тільки зрада чоловіка, а й те, що син мовчав і не сказав мені нічого. Адже я працювала саме для нього, намагалася забезпечити його найкращим.

Я зараз зовсім не знаю, як жити далі. Тимчасово переїхала до мами в село, щоб відсвяткувати Різдво. Люди пліткують, дивляться на мене косо, обговорюють за спиною.

Мені дуже боляче й сумно. Я ніколи раніше не почувалася настільки спустошеною…