Мій батько хворів майже 2 роки, а потім його не стало. Весь цей час я його доглядала, навіть з роботи довелося звільнитися.

Мами нашої не стало ще 10 років тому, а я у них була єдиною дитиною. Тому, крім мене, доглядати батька просто було нікому.

Тато мій був далеко не бідною людиною, після нього залишився великий будинок, машина, гараж, та й грошові заощадження теж. І я була впевнена, що все це моє, оскільки я єдина дитина.

Та я помилилася. Коли тато зрозумів, що проживає на цій землі останні дні, він покликав мене на серйозну розмову. Батько відкрив мені таємницю, що у нього десь є ще син, а у мене, виходить, рідний брат.

Про цю батькову позашлюбну дитину знала і мама, а от від мене вони вирішили це приховати. А тепер батько у всьому зізнався, і просив знайти брата, давши мені його адресу.

Шукати незнайому мені людину я зовсім не хотіла, адже не уявляла, ким він міг бути. Батько з ним теж не спілкувався всі ці роки, бо мама була проти.

Думала я кілька днів, що робити. Треба було прийняти дуже нелегке для мене рішення. Спочатку я відмовилася від цієї ідеї, вирішила, що не варто ворушити минуле, адже кожен з нас живе своїм життям. Також я боялася, що мій брат може виявитися асоціаьною людиною і захоче відсудити у мене половину майна.

Та, переборовши всі свої страхи, я таки виконала останню волю батька, і знайшла брата. Здивуванню моєму не було меж!

По-перше, він був як дві краплі води схожий на мене. А по-друге, такої щирої і світлої людини я ще не зустрічала.

Я розповіла йому, в чому справа, а він мені сказав, що все знає. Відразу прийняв мене як рідну, запросив до себе додому.

Віктор, так звати мого брата, на 8 років молодший за мене. Має сім’ю, двох діток. Живе дуже заможно, він місцевий успішний бізнесмен.

Він ще встиг попрощатися з батьком, бо зла на нього не тримав зовсім.

Коли тата не стало, Віктор допоміг мені все організувати, і навіть все оплатив сам.

На спадщину він претендувати не став, відмовився навіть говорити про це.

Тепер у мене є рідна людина, з якою ми часто зустрічаємося, і на яку я можу опертися в будь-який ситуації, і це безцінно.

З віком все більше розумію, що в житті всяке буває, але за будь-яких обставин головне залишатися людьми.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.