Оніщенко Людмила

«У мене два протилежних відчуття: скорбота і гордість. Я безмежно сумую за Владом і водночас пишаюся, що мій чоловік, маючи як лікар «бронь» від мобілізації, залишив перспективну роботу, записався рядовим бійцем добровольчого батальйону і пішов захищати Україну і свою родину. Аптечку він зібрав за свій рахунок, узяв хірургічні інструменти, медичну розгрузку. Воював, як і всі, надаючи, окрім того, першу медичну допомогу своїм пораненим побратимам, ставив крапельниці, робив операції. Влад був хірургом від бога.

Під постійним артобстрілом в Іловайському депо в оглядовій ямі зробив надзвичайно складну операцію — пришив бійцю розтрощену вибухом кисть. Майже розчавлені пальці, без спецзасобів і належних умов, він ретельно зшив і закріпив шматками пластикової пляшки. Боєць «Кот» вижив. Рука вціліла.

В Іловайську навіть під час обстрілу мінометами він ішов , щоб витягнути пораненого бійця. Його відмовляли, але він казав, що допомогти треба якнайшвидше, бо потім може бути пізно. Було мало медикаментів, але він щось винаходив. Завжди міг підняти настрій хлопцям, хоч як би скрутно і часом страшно там було. Я ним пишаюся.
Влад залишив мені двох дітей. Це сенс мого життя, це його продовження, і я хочу, аби вони стали достойними людьми, знали, хто їх батько, і своїми справами довели, що він загинув немарно».

ВЛАДИСЛАВ КОВАЛЬОВ, бойовий лікар батальйону “Херсон”. Пішов на фронт з Майдану. Загинув під Іловайськом. Пам”ятаємо????

джерело