Моя теща на заробітках уже 18 років. Вона в Італії доглядає старших людей, їй за це платять непогані гроші. Марина Ігорівна свого часу влаштувала нам з Олею розкішне весілля, все оплатила. Я на заводі багато не заробляю, тож був тещі дуже вдячний за такий подарунок.

Ми з жінкою живемо у тещиній старій квартирі, зробили там ремонт. Я ж планую купити нам з Олею будиночок за містом. Але всі гроші в основному йдуть на комуналку, продукти, одяг, ще й кредит на машину взяли. А коли жінка народила я взагалі вирішив відкласти цю покупку. І знову теща прийшла на допомогу, купивши дитині коляску і ліжечко.

Тепер вона обіцяла і з будинком допомогти. Нещодавно приїжджала у відпустку і сказала, що вже купила для нас ділянку. Та у такій дірі, що аж страшно стало. Туди й автобуси не дуже ходять. А мені на роботу треба їхати з кількома пересадками.

– Ви уявіть, – кажу я тещі, – скоро зима, надворі рано почне темніти, як мені на роботу добиратись з такої глуші?

– Та тут навіть магазин найближчий за кілометр! Як звідти продукти возити?

Та коли я побачив планування будинку, здивувався ще більше. Виявляється, що теща житиме з нами!

– Ні, знаєте, вже краще на квартирі, і до Центру ближче!

– Квартиру я планую продавати, уже з покупцями домовилась, нам якраз на ремонт вистачить. Та й не вічно мені гарувати в тій Італії, скоро вернусь додому, онуків няньчитиму.

Ні мене, ні жінку така перспектива не влаштовує. Ми ж і не планували жити з тещею в одному домі. Краще б дала гроші на будинок. А так буде тепер нас постійно контролювати!