Того вечора Анатолій повертався з роботи, вирішивши пройтися незнайомими вуличками. Його мучили роздуми про важливе рішення, яке належало прийняти. Він нарешті зрозумів, що Ірина зовсім не та жінка, з якою він хоче провести решту свого життя.

Свою машину Анатолій залишив біля офісу, а сам пішов, не замислюючись, куди ведуть його ноги. Осінній вечір був прохолодним, вітер пронизував наскрізь, але це тільки посилювало гіркоту його думок. Він довго блукав, поки раптом не усвідомив, що стоїть біля знайомого місця.

Оглянувшись, Анатолій зрозумів, що опинився перед будинком, у якому колись жила його перша дружина Оксана. Спогади нахлинули миттєво. Саме заради Ірини він залишив цю жінку, яка була частиною його минулого.

З Оксаною їх пов’язувало юнацьке кохання, яке поступово переросло в серйозні стосунки. Вони одружилися й прожили разом десять років. Спочатку все було чудово: щирі почуття, взаєморозуміння, підтримка. Але з часом життя стало одноманітним, а Оксана — занадто “правильною” на його думку. Це почало дратувати Анатолія.

Щоранку дружина готувала для нього його улюблений сніданок — налисники з варенням та чашку ароматної кави. Раніше він цінував її турботу, але з часом навіть це стало для нього буденністю. Щонедільні вареники, які були їхньою сімейною традицією, уже не приносили радості. Йому здалося, що Оксана більше не така приваблива, як колись.

Зовсім інша річ — Ірина, його секретарка. Молода, яскрава, завжди стильно одягнена та з бездоганним макіяжем. Її зовнішність і легкість зачарували Анатолія. Хоч вона не вміла готувати, але це його зовсім не хвилювало. Таку жінку він уявляв поруч із собою в ресторанах, милуючись її красою.

Закохавшись в Ірину, Анатолій поквапився повідомити Оксані про розлучення. Він сказав, що йде від неї через те, що вона не може народити йому дитину. Ці слова стали для неї справжнім ударом. Вона й так важко переживала свою проблему, проходила обстеження, відвідувала лікарів, але причина залишалася незрозумілою.

Анатолій був упевнений, що зробив правильний вибір. Розлучившись, він поринув у нові стосунки з Іриною, сподіваючись на щастя.

Для Оксани це був непростий період. Їй здавалося, що життя втратило сенс. Проте через два роки вона несподівано зустріла чоловіка на курорті. Їхній роман був короткочасним, але Оксана зрозуміла, що чекає дитину.

З одного боку, це її лякало, адже вона майже нічого не знала про цього чоловіка. Але, з іншого боку, вона була сповнена радості, бо нарешті мала сенс у житті. Народивши дівчинку, яку назвала Надією, Оксана присвятила себе вихованню доньки.

А у Анатолія все склалося не так райдужно, як він уявляв. Його захоплення красою Ірини швидко згасло. Вона не збиралася готувати або створювати домашній затишок. Ірина вважала, що її місце — у світському житті, а чоловік має повністю її забезпечувати. Дітей вона теж не хотіла, пояснюючи це тим, що їй ще потрібно “пожити для себе”.

Час минав, і Анатолій дедалі частіше згадував про Оксану, її турботу, домашній затишок і ті самі налисники на сніданок. Він зрозумів, яку помилку зробив, але повернути нічого вже не міг.

Одного холодного вечора, блукаючи вулицями, Анатолій помітив жінку з дитиною. Придивившись, він зрозумів, що це Оксана. Здивований і водночас схвильований, він попрямував до неї. Оксана була спокійна, хоча й трохи розгублена. Вони обмінялися кількома словами, але не відкривали одне одному своїх секретів. Оксана не сказала, що виховує доньку сама, а Анатолій не зізнався, що його шлюб із Іриною практично зруйнований.

Після цієї зустрічі Анатолій уже не міг забути Оксану. Він шукав можливості знову її побачити, часто проходив повз її будинок. Коли наважився поговорити відверто, то запропонував їй почати все спочатку. Проте відповідь Оксани була несподіваною. Вона сказала, що більше не хоче виходити заміж. Тепер у неї є сенс життя — її донька, і цього їй достатньо.

Анатолій зрозумів, що втратив найважливіше у своєму житті, і повернути це вже неможливо.