Оніщенко Людмила

На цій світлині – батько десяти дітей
Олександр Колтунов.

У нього з дружиною Людмилою була хоча й бідна,
та дружна сім’я у селі Василівка на Миколаївщині.

Сашко займався рибальством і цим заробляв гроші для родини. Дуже любив своїх дітей та все життя присвятив їм.
“Він казав: “У мене дитинства не було, але скільки б у нас дітей не було, я їм все буду віддавати”, – пригадує Людмила.

Під час окупації села Сашка забрали окупанти.
Вони знали, що його брат на фронті, а старший син пропав безвісти ( насправді знаходиться в полоні, як військовий).
“Він був проти росіян, злий був на них. Я так боялася, щоб, коли вони зайшли, він гірше не зробив”, – згадує дружина.

Повернувшись додому, ввечері він бавився з дітьми.
Розповідав дружині, що окупанти кинули його в яму, зав’язавши очі, а потім допитували. Про що говорили – ані слова.
На другий день Сашко був пригніченим і задуманим, майже не спілкувався з сім’єю.
Наступного дня вранці Олександра знайшли мертвим. Він вчинив самогубство у власному дворі…
“Напевно, вони йому сказали щось таке, чого не зміг пережити.

Він не міг нас залишити просто так…”- говорить дружина.
Наразі Людмила з вісьмома дітьми перебуває неподалік Очакова – виїхати їм допомогли українські військові.
Старший син до цього часу в полоні.

18-річний син Людмили і Олександра, Сергій, має інвалідність, нині із бабусею в окупованій Василівці. Виїхати через проблеми з ментальним здоров’ям не зміг…

Скільки скалічених доль..
Скільки розбитих життів…
Горіть в пеклі, нелюди!

Джерело