Я ж намагалась дати дочці все найкраще. Христя добре вчилась у школі, поступила на державне, зараз має самі пʼятірки. Дуже радію і пишаюся дочкою, тільки от є одна проблема – непутящий 

Стільки я раз переконувала Христю знайти собі когось іншого:

• Ну він тобі не рівня, ще потягне за собою на дно!
• Ти ж не маєш на кого рівнятись. Тобі треба такого

кавалера, щоб змушував тебе розвиватись, рости.

— Ці стосунки не приведуть до нічого доброго, от

побачиш!

Не слухала мене моя доня, все робила по-своєму. А днями моя мама померла, у неї у власності була трикімнатна квартира. От ми і домовились, що вона перейде у спадок одразу онуці. Ми з дочкою по черзі доглядали бабусю, поки вона хворіла, от вона і вирішила переписати на Христину своє житло. Моя доня не дуже з того тішилась. Усе-таки смерть близької людини – це важко. Проте Антон на другий день прибіг із квітами, подарував скромну каблучку.Доня моя на сьомому небі від щастя. Я ж не спішу радіти такому зятю:

— Він ніколи не ставився до тебе серйозно, так “аби

списати”

, а тепер ти для нього вигідна партія!

– Мамо, чому ти думаєш, що справа лише у грошах?

Антон просто боявся нестабільності, а тепер у нього є робота, щоправда, курʼєра. А ти ще кажеш, що він мені не рівня: у мене квартира, у нього – робота.

Боюсь, що така стабільність ненадовго. Знаючи характер цього Антона, сумніваюсь, що його хоч на трохи вистачить. Та донька моя цього не розуміє, вона вже готується до заміжжя.

– Ми великого весілля робити не будемо. Антон каже, що краще вкласти гроші у ремонт.

Розумію, що моя дочка робить велику помилку. Вона ж повірила цьому хлопцю. А Антон бачить у всьому

лише власну вигоду.

— Ти тільки у квартирі його не прописуй хоч перший рік. Тоді він і при розлученні не зможе на щось

претендувати.

Мамо, яке розлучення? Якщо тебе свого часу

покинули, це не означає, що я маю бути сама.

Шкода, що дочка не бачить очевидного. Я ж розумію,

що лише через спадок вони з Антоном так зблизились.

— Якщо ти так переживаєш за квартиру, то я її тобі віддам, – якось сказала дочка у розмові.

Антон аж здригнувся, так боїться втратити свій шанс.

Я ж не вірю такому зятю. Не пара він моїй донечці.

Не знаю, як маю відмовити дитину. Бо боюсь, що цей хлопець розібʼє їй серце або ще втягне у якусь

аферу. Порадьте, що робити. Постаратись розлучити

їх? Чи дати шанс такому зятю?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?

Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:

() чи (₫). Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? * Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими!