З Матвієм я побралась 12 років тому. Він доволі специфічна людина, змалку мама його так привчила, що жінка в домі – прислуга, має все робити та ні слова не казати. Довго я з цим боролася. Адже я завжди працювала і наголошувала, що не збираюсь бути домогосподаркою.

Врятувало наш шлюб кохання і розмови. Я ніколи не соромилась казати все, що на думці.

– Любий, я не твоя мама, такою не буду і не хочу бути! Змирись із цим, і допомагай мені в усіх домашніх справах. Або взагалі краще нам розлучитися.

Матвій тоді замислився і поступово змінив своє ставлення до сімейного побуту. Навіть, коли я народила і сиділа в декреті він з усім мені допомагав. Самотужки мив підлогу і готував. Якось до нас приїхала свекруха.

– Сину, ти що на домогосподарку перетворився? Де твоя чоловіча гідність?

– Мамо, в нас вдома свої правила, – наголосив він і цим мене втішив.

– Шкода мені, що ти таку долю собі обрав!

Було неприємно це чути, та я не зважала. Для мене було важливо лише те, що Матвій змінився.

Роки минали, синочку нашому вже шість, донечці два. І ось нещодавно чоловік прийшов додому з новиною.

– Мама дзвонила, просить, щоб брат у нас пожив. Він роботу знайшов хорошу в місті, мусить стажуватися.

– Ну, звісно, чого б не допомогти!

З Макаром у мене були нормальні взаємини. Але ми й не так часто зустрічались. У них з Матвієм десять років різниці. Та чоловік дуже любить брата, завжди ним опікувався, підтримував в усьому.

Тоді Макар приїхав до нас. В перший день я накрила гарний стіл. Брат чоловіка охоче поїв, але вкрай здивувався, що Матвій допомагав мені збирати і мити посуд.

– Ти що, бабськими справами займаєшся?

– Просто допомагаю дружині.

– Здуріти можна, ото вона тебе тримає!

Він реготав, а присоромив мого чоловіка. З того дня ставлення Матвія до мене змінилося. Він перестав допомагати, постійно хамив. Я намагалась поговорити, та чула від нього дивні речі:

– Ти й справді знищила в мені все чоловіче! На кого я перетворився?

– На нормального партнера! У нас чудова сім’я, принаймні була донедавна!

Ми сварилися мало не щодня. А нещодавно стався інцидент, котрий став останньою краплею. Якось на вечір Матвій з братом добряче хильнули пива. Зранку чоловік поїхав на роботу, а Макар прийшов на кухню зі словами:

– Ну і де мій сніданок?

– Нема! Приготуй собі.

– Та що ти за дружина, що їсти нічого в хаті!

– Не твоя дружина! І взагалі, збирай речі і шукай собі інше житло! Набридло мені все це!

– От і не пощастило братові! Таку відьму знайшов!

Не знаю, що на мене найшло, але я не могла це все надалі терпіти. За годину його виставила. Той відразу подзвонив чоловікові, наскаржився, а тоді ще й свекрусі. Матвій прийшов ображений.

– Це мій брат, що ти робиш?

– Захищаю наш шлюб!

Два тижні відтоді минуло, а ми не говоримо. Я не знаю, як далі бути. Невже я мала й далі все це терпіти. Що я мала робити?