Відколи я приїхала з Італії, у мене в родині відбуваюся історії – одна цікавіша за іншу. Звичайно, все це мене дуже в свій час засмутило, але я зрозуміла, що нема такого поганого, щоб в підсумку не вийшло на добре.

Ми з чоловіком прожили 25 років разом, виростили двох дітей: сина і доньку. Жили в селі, чоловік вважав, що ми добре живемо, в достатку, а я завжди більшого хотіла.

Мене, як маму, цікавило, що ми зможемо нашим дітям дати, якщо самі, крім свого невеликого будинку, нічого і не маємо.

А мій Григорій завжди говорив так: “Нам з тобою батьки нічого не дали, але ми впоралися і без їхньої допомоги. Наші діти теж якось дадуть собі раду”.

Чоловіка я не слухала, особливо після того, як кілька моїх подруг в Італію поїхало, і за 4-5 років вже квартири дітям купили. Відтоді думка про заробітки мене не покидала, в них я бачила вирішення всіх наших проблем.

Тому я зібралася і поїхала. Діти вже були дорослі, їм було байдуже. Чоловік побурчав трохи, але потім таки відпустив. Я йому пояснила, що їду заради нас усіх, щоб забезпечити нам усім краще майбутнє.

Думка про гроші настільки заполонила мене, що я не подумала, що чоловік мій сам залишається, і що він може на час моєї відсутності собі іншу знайти.

Першою надумала виходити заміж моя донька. На той час я вже мала гроші, щоб купити одну квартиру. Тому я молодятам на весілля сюрприз зробила – подарувала житло.

Син надумав одружуватися відразу після весілля доньки. Але я йому пояснила, що зараз ніяк не зможу купити і йому квартиру. Треба почекати. І він, начебто, згодився. Ще 4 роки, і ще одна квартира була мною придбана.

Потім я стала збирати гроші на ремонт нашого з чоловіком будинку. Всі зароблені гроші я Григорію своєму відправляла, а він ними розпоряджався на свій розсуд. Мені було не так важливо, що і як він робить, я в деталі не вникала, головне, що справа рухалася вперед.

Я хотіла мати гарний будинок, щоб дітям клопотів не завдавати. В цьому будинку я мріяла з своїм чоловіком старість зустріти і провести.

Одним словом, все йшло чудово, поки одного разу я не вирішила приїхати додому. Не сказала нікому, що їду, хотіла сюрприз зробити чоловікові на день народження. І треба сказати, що сюрприз вдався, ще й як!

Приїхала я в розпал свята, за столом зібралися донька з зятем, син з невісткою, Григорій, і ще якась незнайома мені жіночка.

Коли я зайшла в кімнату, вони дар мови втратили. Повисла тишина, Незнайомка швидко встала з-за столу, і сказала, що їй час іти. Мій чоловік став її наздоганяти, і запевнив, що зараз він, нарешті, мені все розповість.

Я так і застигла разом з валізами.

– У мене є інша жінка, а з тобою я розлучаюся, – сказав мені Григорій, і пішов вслід за своєю пасією.

Я присіла на табуретку, і просто дивилася в одну точку, бо те, що щойно відбулося, не вкладалося в мене в голові.

В той вечір діти слідом за батьком вишмигнули з хати, чоловік так і не повернувся, а я всю ніч не могла заснути, думала, що тепер робити.

Зрадником виявився не лише чоловік, але і мої діти, які про все чудово знали, але нічого мені не сказали.

З чоловіком ми розлучаємося, але Григорій планує відсудити у мене свою частку в нашому будинку. І поки все це триває, я вирішила, що краще мені зараз вдома побути.

Донька мені зателефонувала аж через кілька днів, і, начебто нічого і не сталося, попросила у мене 3 тисячі євро на ремонт.

– Ти походеньки батька покривала, а тепер хочеш, щоб я тобі гроші якісь давала? – кажу їй. – Забудь!

Вона образилася, і відтоді зі мною не розмовляє.

А син, взагалі, робить вигляд, що його це не стосується. У нього свої проблеми, у них з дружиною теж щось там не клеїться, і він на межі розлучення. Квартира вже у шлюбі була придбана, тому, в разі чого, її доведеться ділити порівну.

З усіх цих подій, які відбулися зі мною останнім часом, я навіть не знаю, яка з них мене засмутила більше. От як так може бути, що всі ті, заради кого я важко працювала, так несправедливо зі мною повелися?

Я не знаю, як мені тепер жити? Як пробачити чоловіка і своїх дітей? Зараз в мене немає абсолютно ніякого бажання їх бачити.

Єдине, що мене тішить, що я зрозуміла все, і тепер буду думати лише про себе.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.