Ми з Людою познайомились якось випадково, на дитячому майданчику. Ми тоді щойно придбали нову квартиру і я нікого не знала у дворі. Виходила з малим гуляти та побачила жіночку з хлопчиком такого ж віку, як мій. Діти потоваришували. Ми розговорились. І вже на вихідних вона запросила нас з чоловіком на вечерю.

Відтоді минуло тринадцять років і ми досі дружимо. Разом навіть на відпочинок їздимо. Хлопчики скоро школу закінчать. Вони також близькі друзі. І все наче нормально, та Люда дуже змінилась. Почалось все з того, що чотири роки тому вона дізналась, що її Павло зраджує. Врешті він просто пішов до своєї коханки. 

Я намагалась всіляко підтримувати подругу, та вона постійно усім була не вдоволена.

 – Не переймайся, ти знайдеш іншого, кращого, який тебе цінуватиме!

– Добре тобі, Андрій зовсім не такий. він не гулятиме! 

Згодом з Людою так важко стало спілкуватись, що я вже й не знала, як бути. Коли ми зустрічались, вона усіх довкола у своїх бідах звинувачувала. Навіть я свою провину відчувала, що маю нормальну сім’ю.

І ось нещодавно в мене був день народження. Я вирішила відсвяткувати скромно вдома, запросила найближчих друзів. Люду довго кликати не  хотіла, боялась, що вона усім настрій зіпсує. А тоді випадково зустріла і вже покликала. 

Подруга прийшла, принесла якийсь подарунок, посиділи ми доволі гарно. А тоді мій Андрій вийшов на кухню, десерт винести, Люда пішла за ним. А тоді і я вирішила подивитись, що ж вони там роблять. І ще з коридору почула слова своєї подруги:

 –  Не цінує тебе дружина, такий чоловік золотий! А вона зовсім не старається!

Я не витримала і вийшла.

 – Люда, не переймайся, я свого чоловіка дуже люблю, поважаю і ціную!

Вона зблідла. Коли вечір закінчився я твердо вирішила, що більше спілкуватися з Людою не буду. Вона мені дзвонила, а я просто казала, що зайнята. А тоді якось отримала від неї повідомлення:

 “Якби я знала, що ти така – ніколи б тебе у своє життя не пустила… Ти підступна людина… Коли я була тобі потрібна – ти мене використала, а зараз відвернулась…”

Такого я не очікувала. Навіть не знаю, чи варто, щось пояснювати. І як взагалі поводитись в такій ситуації? Ви б дружили з такою людиною?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело