Багато людей кажуть, що запорука щасливого і міцного шлюбу між чоловіком та дружиною є взаємна довіра між ними. Я з цим погоджуюся і багато років між нами завжди з Андрієм довіра була.

Так, ми не були ідеальною сім’єю, але й не буває ідеалів. Чи не так?

Але я завжди себе вважала щасливою в шлюбі, як би там не було. Дрібні негаразди і суперечки бувають в кожній сім’ї.

Але нещодавно трапилася одна неприємна історія, яка може зруйнувати мій шлюб, а як його зберегти і як знайти вихід з цієї ситуації я вже не знаю.

На минулих вихідних у мого чоловіка була зустріч випускників. Він зустрічався зі своїми однокласниками. Все б нічого, звісно, але після того він дуже змінився.

З Андрієм у шлюбі ми живемо 5 років, це наше пізнє одруження у обох, так склалося життя.

Андрієві зараз 44 роки, а мені 37. Так склалося життя, але зараз мова піде не про це.

Дітей у нас немає, на жаль, хоча ми мріємо стати батьками. Живемо в моїй квартирі, а квартиру чоловіка здаємо в оренду вже давно, працюємо обоє, тому маємо непоганий фінансовий достаток.

У нас з чоловіком гарні відносини були завжди, звісно, що особливої яскравості в них вже такої немає, адже ми вже дорослі люди, життя нас навчило багато, але ми любимо, розуміємо та підтримуємо одне одного завжди, в будь-яких ситуаціях.

Ще місяць тому чоловік мені повідомив, що в цю неділю вони будуть зустрічатися зі своїми однокласниками.

Я ще тоді відразу йому сказала, що я теж не проти піти з ним, адже ми завжди ходимо разом. Але Андрій сказав, що другі половинки ніхто не бере, що вони усі будуть лише самі, без подружжя та діток.

Я зрозуміла і нормально до цього поставилася, тому розмови більше про це не вела.

А в неділю Андрій смій відразу з роботи поїхав до ресторану. Повернувся він вранці, якийсь дивний, дуже змінився. Я з ним розмовляю про щось, а він наче думками десь далеко, не зі мною.

А сьогодні я, випадково та дуже несподівано для себе, дізналася, що усі на зустрічі випускників були з сім’ями, лише був сам мій Андрій і ще якась жінка.

Виявляється, вона розлучена вже якийсь час, одна виховує сина та вони дружили з моїм чоловіком чимало років, він ще й кохав її у школі. А тепер вона вже рік, як розлучена.

Я навіть не знаю, що мені тепер робити після цієї неприємної новини? Як правильно вчинити?

Не знаю, як почати розмову зі своїм чоловіком про це. Боюся, що ми можемо розлучитися через це, якщо зайде серйозна розмова про зраду.

Справа в тому, як я думаю, що його в нашій сім’ї нічого, особливо, не тримає, дітей у нас немає, а в неї є син, сенс життя. А мій чоловік весь час мріяв про сина.

Можливо, я не права, можливо, надто накручую себе, але те, що чоловік сказав мені неправду, дуже засмутило мене.

Що мені потрібно зараз робити, адже бачу, що дуже легко може просто зараз зруйнуватися моя сім’я.

Чи варто поговорити з чоловіком і з чого мені почати? З чого почати?

Джерело