Вона жила в кінці IХ на початку X століття та народилася у Сербії в сім’ї знатного князя. Була одружена свята з чеським князем Боривоєм.

Святу Людмилу охрестив особисто святитель Мефодій, який за сумісництвом був архієпископ та просвітником слов’ян. Після прийняття хрещення, подружжя дбало про пробудження християнської віри серед свого народу.

Людмила рано втратила свого чоловіка, але не зупинялася піклуватися про церкву разом зі своїм сином Вратіславом. Дружина сина була не задоволена цим, бо підтримувала язичницьку віру. На престол після смерті батька вступив його син В’ячеслав. Молодий вісімнадцятирічний голова не мав досвіду у правлінні країною, тому його мати Драгоміра стала повертати язичницькі звичаї серед народу.

Людмила пішла з життя не своєю смертю, а на замовлення невістки. Свята була задушена, коли вона молилась й похована на цьому ж місці, біля стіни у місті Течині.

Могила Людмила володіла надзвичайними властивостями, творила чудеса та зцілювала хворих.