Важко хворому і сліпому Титові примарилось, нібито Пресвята Богородиця попросила піти його до застарілої і занедбаної церкви біля річки Словинки. І під деревом, яке проросло крізь кришу храму, за престолом захована її свята ікона. Коли ж Тит прийшов до тями, виявився цілком здоровим. Не витрачавши часу, він негайно разом зі священником Евдокимом, попрямував в місце з видіння Божої Матері. На шляху їм зустрівся мисливець на ім’я Іакинф. Він допоміг віднайти старовинну церкву, яка більше 60 років стояла занедбана. В храмі за престолом вони знайшли образ Божої Матері, який світився. Тит Гаврилов відкривши чудотворну ікону, прийняв для себе рішення, залишитися і прийняти чернецтво. З того часу образ Пресвятої Богородиці творить численні чудеса.

В 1635 році цар Михайло Федорович Романов з благословіння Патріарха Філарета, на тому місці заснував чоловічий монастир. Називався він Словенська пустинь, і існував аж до 1764 року.

Після скасування монастиря, чудотворну ікону перенесли в сільський храм села Словинка Костромської області. Поруч, в 1806 році, збудували кам’яний храм на честь чудотворної Словенської ікони Божої Матері, який знову перебудували в 1892 році.

На сьогоднішній день, образ Словенської ікони, надає милосердне заступництво, розраду і напутство всім хто звертається з молитвами до Божої Матері.