Іноді таке трапляється: ти на месі, все здається нормальним, тиша посилюється – і раптом твої очі починають наповнюватися сльозами.

Це не драматичне схлипування.

Можливо, це просто тихий зітхання або несподівана емоція, що піднімається у ваших грудях, коли ви стоїте перед вівтарем.

Майже одразу виникають питання: «Що зі мною відбувається?», «Чому я так реагую?», «Чи не надто я емоційний?»

Однак не всі сльози виникають через втому чи певні турботи. Деякі сльози виникають, коли душа реагує на щось, що розум ще не може назвати. У вірі серце має свій власний голос, і іноді цей голос говорить крізь сльози.

Нижче ви знайдете три духовні значення, які можуть допомогти пояснити цей досвід.

Є такий крик, який виникає не від смутку, а від зустрічі. Він виникає, коли щось глибоко всередині тебе розпізнає священне, хоча ти не можеш висловити це словами.

Під час меси бувають моменти, коли наш захист тихо руйнується. Багато людей проводять своє життя, намагаючись тримати все під контролем — бути сильними, надійними та зібраними. Але перед Богом ці обладунки стають важкими. І коли серце перестає працювати, воно може почати плакати.

Ці розриви часто мають певні симптоми:

• Вони з’являються без жодної видимої, логічної причини.
• Вони викликають відчуття стиснення в горлі та відчуття правди.
• Вони залишають після себе не сором, а повагу та смирення.
• Не те щоб ти втратив контроль. Можливо, ти на мить перестав ховатися.

Інша можливість полягає в тому, що ці сльози знаменують початок зцілення – іноді в тих місцях, де ви навіть не знали, що вам боляче.

Є болі, які ми так добре приховуємо, що забуваємо про їхнє існування: давня провина, невирішене горе, невимовлені слова, духовне виснаження, рани відторгнення, втома від надто тривалого носіння надто великої кількості тягарів. І іноді Меса стає єдиним місцем, де душа почувається достатньо безпечно, щоб послабити свою хватку.

Ці сльози не завжди можна пояснити, але вони часто залишають сліди:

• Потім настає ніжний спокій, ніби щось вивільнилося.
• Ви можете відчути ніжність і водночас легкість всередині.
• Це не хвилювання, це тихий спокій.

Духовне зцілення рідко буває гучним. Воно часто відбувається нашаровувано, дозволяючи серцю знову дихати.

Існує також більш тонка таємниця: плакати, не знаючи чому, але відчуваючи, що ваші сльози більші за вашу власну історію. Ви можете почати думати про інших — дитину, кохану людину, когось, хто страждає або знаходиться далеко, або навіть про людей, яких ви не знаєте.

У такі моменти сльози можуть стати заступництвом — мовчазною формою молитви. Кілька слів, але щира жертва.

Ви можете розпізнати цей тип плачу, тому що:

• Це трапляється навіть тоді, коли ви особисто не відчуваєте стресу.
• Це несе глибоке співчуття, ніби ви тримаєте щось для когось іншого.
• Коли це минає, відчувається тиха втома, поєднана зі спокоєм.
• Це не робить вас святішим за інших. Це просто означає, що ваша чутливість стала ніжним способом молитви.

Коли виникають проблеми, можуть допомогти три прості відповіді:

• Привітайте їх: не чиніть опір і не бентежте їх у цей момент.
• Єднайтеся: у тиші зверніться серцем до Бога і скажіть: «Я тут».
• Запропонуйте їм: надайте їм значення – «Сприйміть це як молитву».

Немає потреби драматизувати цей досвід чи намагатися його відтворити. Деякі дні сповнені сліз, інші — тиші. Найважливіше — це не плач, а відкритість серця.

• Не засуджуйте себе: сльози — це не брак віри; вони часто є ознакою духовного життя.
• Не порівнюйте: кожен переживає Святу Месу по-різному, і кожен спосіб може бути автентичним.
• Не стримуйтесь від сорому: якщо вам доводиться витирати очі, робіть це ніжно, без самокритики.
• Висловіть їм простий намір: достатньо мовчазного речення, наприклад: «Прийміть мої сльози як молитву».
• Подивіться на плід: якщо після цього зберігається мир, це зазвичай добрий знак. Якщо тривога не зникає, моліться спокійно.

А якщо плач стає нестерпним або постійним – заважаючи вашій участі у Святій Месі або у вашому повсякденному житті – звернення за порадою до духовного наставника чи фахівця також може бути формою турботи про вашу душу.