Міжнародне ЕКСПО Eurosatory 2026 остаточно зафіксувало зміну воєнної парадигми. Ера чистого «заліза» минула.

Сучасне протистояння — це динамічна війна софту, автономних платформ та швидкості інтеграції архітектурних рішень. Поки світовий ОПК намагається адаптувати гігантські потужності до диктату БПЛА та систем РЕБ, реальне поле бою щодня змінює правила гри. Де пролягає межа між коштовними маркетинговими «іграшками» та технологіями реальної асиметричної перемоги?

Про ключові оборонні тренди та критичні пастки для конструкторів кореспондент АрміяInform говорив із безпосереднім учасником паризької виставки — кандидатом технічних наук, експертом з питань розвитку озброєння Богданом Долінце.

Технологічний зріз та інновації

— Яке ваше загальне враження від Eurosatory 2026? Чим ця виставка відрізнялася від подібних профільних ЕКСПО в попередні роки?

— З одного боку, на такій потужній виставці зросла кількість українських компаній. І ми бачимо, що Україна є одним з європейських лідерів оборонного ринку.

По-друге, варто відзначити, що європейські компанії, зокрема й великі, залишаються дуже інертними. Тобто продовжують виготовляти велику кількість застарілого озброєння, яке не відповідає умовам ведення сучасних бойових дій.

І мені здалося, після відвідин багатьох експозицій, що розуміння змін, які відбулися в сучасних методах ведення війни у таких компаніях, так само немає. Вони часто не розуміють, що час життя бронетехніки, яку вони виробляють, на полі бою часто не перевищує 10–20 хвилин. Але вони продовжують вважати, що їхні панцерники здатні виживати після десятків днів активних бойових дій.

— А які головні тренди світового оборонного ринку були помітні цього року?

— Варто відзначити зростання ролі і місця сенсорів. Йдеться про датчики систем виявлення, спостереження та моніторингу. Світовий ринок оборонних сенсорів рухається у напрямку розвитку джерел збирання та виявлення все більшої кількості інформації. Це, з одного боку, про гостру потребу у відповідному обладнанні, а з іншого — про велику кількість різноманітних виробників.

Сьогодні триває пошук оптичних рішень для виявлення малорозмірних засобів, таких як безпілотники. Зокрема, і акустичних систем, систем радіоелектронної розвідки, радарного приладдя. Це є одним з ключових викликів для будь-якого виробника.

Адже користувачі очікують, що техніка та засоби ставатимуть більш просунутими, розумнішими. Вони зменшують навантаження на людину щодо аналізу, обробки інформації та прийняття рішень для захисту бойової техніки та особового складу.

— Чи можна сказати, що війна в Україні суттєво змінила порядок денний Eurosatory?

— Я б не став говорити, що наслідки війни прямо вплинули саме на Eurosatory як подію. Адже основна частина світу продовжує інерційно рухатись у тому самому напрямку, який і був закладений до широкомасштабного російського вторгнення.

Але ми точно можемо констатувати, що українські компанії, наші виробники, суттєво відрізняються в частині їхнього досвіду та пропонованих рішень. Зокрема, розуміння, куди дійсно рухаються запити і потреби, сформовані безпосередньо на полі бою. І для багатьох учасників було дуже несподіваним побачити на експозиції український безпілотний підводний човен.

Ми фактично говоримо про розрив у розумінні того, що таке сучасна війна, між українськими та європейськими виробниками. Усе це простежується через виклики на полі бою, до яких готуються окремі країни. Українські компанії однозначно мають дуже глибокий досвід у цьому. А західні оборонні компанії, європейські і неєвропейські, вони поки що дуже обережно придивляються до цього досвіду. І, як правило, не мають глибокого розуміння, що поле бою змінилося і виклики вже стали інакшими.

— Які технології справили на вас найбільше враження?

— Зростають роль і частка високошвидкісного озброєння, більше і більше компаній у світі рухаються в напрямку створення власних засобів ураження так званої далекої руки. Тобто це не тільки про deep strike, але й про балістичні ракети. Це стосується як європейських компаній, так і близькосхідних та азійських. Всі вони презентували свої вироби на експозиційних стендах у Парижі.

По-друге, присутнє суттєве зростання компаній-виробників безпілотних технологій. Це стосується не тільки дронів. І якщо на попередніх виставках мова йшла переважно про дослідницькі зразки, то на сьогоднішній день вже велика кількість виробників має або діючі контракти на постачання для своїх національних армій, або відповідні угоди про наміри постачати такі платформи.

Деякі з цих платформ вже пройшли реальне застосування в бойових умовах, в тому числі і в Україні. А виробники зробили висновки щодо того, які технології працюють, а які — ні. І яким чином необхідно доопрацьовувати ці рішення.

Кількість платформ зросла, і як наслідок — ми бачимо, що починає стрімко зростати і число постачальників рішень для них. Тобто це про сенсори, комплектуючі і мобільні засоби ураження, які використовуються на цих платформах.

Ми говоримо не лише про так звані матки-безпілотники, а й бачимо появу як дозвукових, так і надзвукових ракет для дронів у різних класах: «повітря-повітря», «повітря-земля», тощо.

Безпілотні системи та роботизація

— Які новинки у сфері БПЛА та наземних роботизованих комплексів ви б назвали найважливішими?

— Щодо експозицій, де були присутні безпілотні повітряні дрони та НРК, то слід наголосити, що найбільша їх частина була представлена саме на українських стендах. Моє враження: європейські виробники, на сьогоднішній день суттєво відстають саме у сегменті наземних роботизованих платформ.

Якщо говорити про авіаційні платформи, то тут ми бачимо, що українських компаній багато, але європейських не менше в цій сфері працює. Оцінюючи новинки, крім класичних засобів від молодих компаній, вони все більше пропонують різні нетривіальні рішення. Це як безпілотні гелікоптери, так і різні конвертоплани. Фактично все те, що ми на сьогоднішній день бачимо у пілотованому сегменті великої авіації, починає з’являтися і в безпілотному сегменті.

Ну, і друга важлива складова ринку БПЛА — це рух до певної універсальності. Тобто, кількість VTOL та військових платформ з вертикальними можливостями злету та посадки, які не потребують спеціальної інфраструктури для їх обслуговування та експлуатації. Їхня частка зростає і виглядає так, що на сьогоднішній день це один з основних видів безпілотних платформ.

— Чи видно перехід від окремих дронів до системного застосування роїв та мережевих платформ?

— Подібні технології були переважно представлені на українських стендах. Тобто, від тих виробників, які вже мають можливість випробовувати такі рішення в бойових умовах. А у західних компаній аналогічні проєкти здебільшого перебувають на ранній стадії розвитку, або ж взагалі не були верифіковані на полі бою.

І, як мені здалося, виробники не розглядають дані рішення як якісь технології наступного покоління. Або ж взагалі не надто вбачають у цьому доцільність. При цьому є достатня кількість розробок так званих безпілотних платформ з дронами які працюють у зв’язці із пілотованими літаками.

Це коли створюються безпілотні платформи, які мають разом працювати із людиною-пілотом, допомагаючи їй ефективніше вирішувати бойові завдання. Але і таких рішень на нинішньому ЕКСПО було представлено лише від найбільших авіабудівних корпорацій, рівня Airbus та MDBA.

— Наскільки активно виробники демонстрували рішення з автономного управління та ШІ?

— Програми для автономного управління або ШІ-пілотів зосереджені на так званих вбудованих рішеннях. Мова йде про елементи штучного інтелекту, що інтегровані в мікрокомп’ютери або в окремі обчислювальні модулі автономності.

Вони були представлені на виставці в обмеженому форматі. Це пов’язано з тим, що виставка сфокусована більше на повноцінних рішеннях, і менше на окремих компонентах чи комплектуючих.

— А які розробки, що ви побачили на паризьких стендах можуть бути особливо цікавими для України вже зараз?

— У першу чергу, це поява безпілотних винищувальних та перехоплювальних платформ, які інтегрують на свій борт ракети «повітря-повітря», «повітря-земля», тощо. Такі платформи можуть виконувати автономні операції по складності, які не поступаються пілотованій авіаційній техніці. І це те, що ми побачимо вже у найближчий рік чи максимум декілька років в Україні.

Інший напрямок — наземний. Хоча представництво зразків НРК було доволі незначним, але по експозиційним зразкам напрошується висновок, що інженери і конструктори роблять ставку, в першу чергу, у штурмові засоби. І якщо ринок евакуаційних, логістичних НРК переповнений, то якраз ніша штурмових систем і платформ залишається достатньо дефіцитним. Значна кількість запитів на світових ринках стосується саме штурмових роботизованих комплексів, які мають заміни людини в прямих штурмових діях та першій лінії.

РЕБ, ППО та боротьба з дронами

— Які тенденції ви би відзначили серед приладдя, представленого у сфері радіоелектронної боротьби?

— Можемо зробити висновок, що технології РЕБ залишаються переважно незмінними. Рішення представлені в попередні роки демонструвалися і в цьому році. Збільшилась тільки кількість самих виробників такого обладнання, але технологічно всі залишаються на одному рівні.

Найбільш цікавим напрямком є поява достатньо вузького спеціалізованого сегменту засобів для протидії супутникам. Це про протидію космічним технологіям передачі даних, таких як супутниковий інтернет (наприклад, створення російської системи «Рассвєт»).

Світ починає розуміти, що можливість ефективно блокувати та глушити передачу даних з низькоорбітальних супутників, це нове обов’язкове завдання, яке постає перед будь-якою армією світу.

— Чи з’явилися принципово нові підходи до боротьби з FPV-дронами?

— Більшість рішень для боротьби з дронами, які були нині представлені в Парижі, демонструвалися, в саме на стендах українських виробників. І тут мова йде про достатньо обмежений перелік засобів. Тобто, це великокаліберні, зенітні, автоматизовані турелі-перехоплювачі, тощо.

Якщо говорити про західних виробників, то, вони сконцентровані саме на великокаліберних зенітних засобах ураження, для протидії не надто швидким авіаційним цілям. Але наскільки дійсно такі рішення будуть ефективними, питання залишається відкритим. Більшість цих рішень не проходила тестування в реальних бойових умовах.

Друга важлива складова це засоби виявлення дронів. Лідерами в цій ніші були та залишаються радари з синтетичною апаратурою. В світі кількість виробників таких технологій залишається, насправді, дуже обмеженою.

— А які рішення у сфері ППО, на вашу думку, виглядали серед побачених вами на цій виставці, найбільш перспективними для захисту міст і критичної інфраструктури?

— Говорячи про захист повітряного простору, то це ті європейські виробники, які і раніше мали проєкти по протиповітряній обороні. Це платформи типу IRIS-T, Aster, NASMS, Mamba, тощо. Вони і на цій виставці так само активно демонструвалися на вуличній експозоні. Європейські зброярі працюють достатньо активно в напрямку створення власних протибалістичних засобів перехоплення.

Існуючі європейські рішення рухаються переважно в напрямку перехоплення дозвукових повітряних цілей. І лише деякі виробники намагаються вийти на ринок рішень для протидії балістиці. Зараз можна було побачити перші кроки в напрямку створення європейської антибалістичної парасольки.

Штучний інтелект і цифровізація війни

— Які зразки практичного застосування ШІ у військовій сфері демонструвалися?

— З точки зору штучного інтелекту, це більше платформи і рішення які інтегрують компоненти чи елементи машинного навчання і комп’ютерного зору. Тобто можливість аналізу великих обсягів відеоінформації, здатність відслідковування об’єктів в реальному часі, можливість розпізнавання цих об’єктів, тощо. Ми бачимо, що більшість платформ намагаються самостійно впроваджувати ці технології.

Але на сьогоднішній день сказати, що дійсно з’явились нові проривні рішення, попри ті, що вже давно використовується Україною з 22 року на полі бою, ми не можемо.

— Наскільки реалістичним є перехід до алгоритмічного командування та автоматизованого прийняття рішень?

— Якщо говорити про використання алгоритмічного командування і ШІ-асистентів командирів на полі бою, то на даній виставці такі технології були практично не представлені. Лише деякі елементи цих технологій з’являються. Мова йде більше про те, що дана виставка стала презентацією самодостатніх платформ і готових рішень, а запровадження штучного інтелекту все ж таки залишається дещо поза увагою таких Експо.

Але на панельних дискусіях, які проходили під час експо в Парижі, достатньо активно обговорювали і підіймали питання переходу до автоматизації ведення бойових дій, управління полем бою, тощо. Деякі компанії заявляють, що вже вивчають такі можливості, а деякі навіть проводять експерименти.

Але переважна більшість розробок залишаються в закритому форматі. І ми бачимо це за політикою останнього часу, коли деякі моделі штучного інтелекту на рівні держави, наприклад — США, закриваються для доступу іноземних країн і іноземних військових.

Український контекст

— А як на цій виставці сприймали представників українського оборонного сектору?

— Українська зона з першого дня була однією з хедлайнерів виставки, постійно збираючи велику кількість зацікавлених сторін. В тому числі учасників з європейських оборонних компаній, офіційних делегацій, працюючи як певний магніт. Всім було зрозуміло, що нові ідеї, апробовані війною технології, перспективні рішення будуть приходити саме з цієї зони.

Друга важлива складова: Україна продемонструвала цілий ряд нових розробок, які не представлені в європейських країнах. Особливо коли мова йде про різні технології перехоплення безпілотних платформ, про комп’ютерний зір, рішення щодо автоматичного донаведення та прийняття рішень про атаки цілей. Це ті технології, які поки недоступні для європейських країн.

— Чи змінилося ставлення міжнародних партнерів до українських технологій після кількох років війни?

— У попередні роки українські технології та розробки практично не були представлені на цих виставках. Наші виробники були сконцентровані на внутрішньому ринку або на самому процесі розробки цих рішень. Але зараз ми бачимо, що для вітчизняних зброярів виключно українського ринку стає замало. Вони намагаються шукати шляхи та можливості для масштабування як в Україні, так і за її межами. Це один з елементів сталості та стійкості бізнесу.

По-друге, українські оборонні компанії вже шукають кооперації з європейськими партнерами, розуміючи, наскільки цей ринок є закритим. І без локальних партнерів на нього практично неможливо самостійно вийти.

— А які ніші українська оборонна промисловість уже займає на світовому ринку?

— В першу чергу мова йде про бюджетні безпілотні технології. Будь-який європейський виробник, навіть ті, які тестували продукцію в Україні, одразу визнають, що вони не здатні створити відповідний продукт, який буде конкурентоспроможним на українському ринку. Перш за все через те, що вартість українських аналогів є значно нижчою за ціни європейських рішень з аналогічними характеристиками.

Українські продукти і розробки залишаються економічно більш ефективними. Попри те, що вони не завжди можуть мати кращі характеристики, ніж європейські рішення. Жодний європейський виробник сьогодні не здатен створити чи побудувати платформу, яка матиме аналогічний баланс із точки зору доступності ціни і прийнятної ефективності.

В реальності європейські платформи часто є надзвичайно ефективними, іноді навіть кращими, ніж українські. Але вони в рази, а іноді в десятки разів дорожчі. І це, в тому числі, є їхнім ключовим недоліком.

Враховуючи, що період «життя» безпілотних платформ на полі бою часто вимірюється лише кількома годинами або кількістю вильотів, то цінова складова застосування одного європейського виробу може дорівнювати використанню 10 і більше українських виробів. Але результат застосування кожного з них буде однаковий. Говорячи спортивною термінологією, 10:1 на користь українських розробок.

Геополітика та оборонний ринок

— Які країни сьогодні задають темп розвитку оборонних технологій? Чи видно посилення конкуренції між європейськими, американськими та азійськими виробниками?

— На мою думку, вони не завжди пропонують рішення, які є доцільними або ефективними на сучасному полі бою. Компанії з України готові слухати окремих користувачів своїх виробів і адаптувати технології до запитів з фронту, змінювати наявні рішення під реальні потреби того чи іншого замовника. Навіть коли мова йде не про тисячі одиниць виробів, а навіть десятки чи сотні.

Схожу модель роботи починають застосовувати і молоді виробники з європейських країн, таких як держави Балтії. Вони достатньо активно намагаються виходити і просувати власні розробки на цьому ринку та готові до діалогу із користувачами. Активність проявляють і такі країни, як Австралія, Республіка Корея, ряд інших «азійських тигрів».

Ці країни постійно намагаються закріпитися і є набагато активнішими, ніж великі європейські компанії зі значним досвідом в сфері та величезними фінансовими ресурсами. Однак останні не готові сьогодні бути гнучкими, не готові враховувати та підлаштовуватися під потреби клієнтів.

— Наскільки Європа готова до масштабного переозброєння?

— На моє переконання, ринок оборонних технологій в Європі демонструє певний підйом. І у значній мірі в наступні роки або навіть десятиліття ми побачимо суттєве зростання оборонних витрат в усіх країнах світу. І переважно — в європейських.

Національні європейські виробники це розуміють. І тому вже достатньо активно працюють для того, щоб отримати частку в майбутніх державних контрактах з бюджетного фінансування. Але ключовими проблемами залишаються ті, що такі компанії мають можливість формувати порядок денний майбутніх європейських оборонних контрактів, намагаються впливати на те, які платформи будуть купувати і в які технології рішення Європа буде вкладатися.

Не виключаю, що вони часто будуть продавати рішення, які на реальному полі бою будуть нежиттєздатними. Тобто, продовжуватимуть реалізовувати кількасот мільйонні рішення, які «живуть» на полі бою десятки хвилин і можуть бути знищені зразками техніки вартістю у кілька тисяч доларів.

Підсумкові оцінки

— Які три головні висновки ви винесли з Eurosatory 2026?

— По-перше, я би назвав нинішній період європейського ринку ОВТ таким собі світанком перед переозброєнням Європи. Тобто європейська оборонна промисловість ще не прокинулася. Але вже готова робити перші кроки в цьому напрямку.

По-друге, ми бачимо, що розрив між тим, що реально потрібно на полі бою, і тим, що більшість виробників на сьогоднішній день пропонують, є глобальним. Тобто, компаній-виробників саме сучасних технологій війни залишається дуже мала кількість — менше 10–15%. Це молоді, передові, прогресивні компанії з сучасними нетривіальними технологіями. Переконаний, що у разі реальних бойових дій на теренах ЄС вони дуже швидко отримають визнання та фінансування.

По-третє, висновок зроблений після ознайомлення зі стендами Eurosatory 2026 — до того часу, поки основна частина фінансових ресурсів, тобто це 80-90% усіх оборонних коштів, які будуть спрямовуватися на переозброєння та розподілятися між усталеними і могутніми основними гравцями профільного ринку, значною мірою вони будуть отримувати застарілі і неефективні технології.

— Що з побаченого на виставці може найшвидше з’явитися на полі бою в Україні?

— У першу чергу ми потребуємо появи окремого кластера або напрямку боєприпасів для безпілотних авіаційних платформ. І ми бачимо, що з’являються виробники і рішення, які все це пропонують. А саме — засоби ураження класів «повітря-повітря», «повітря-земля» і «земля-повітря».

Тобто весь той арсенал оборонних систем, який існує для класичних платформ керованої людиною авіації, поступово має з’явитися на всіх безпілотних платформах. І ми вже бачимо, що з’являються виробники, які пропонують дані рішення.

— І головне — чи стала Eurosatory 2026 виставкою майбутньої війни, чи поки що це лише демонстрація потенційних можливостей?

— Можливо, з моєю відповіддю погодяться далеко не всі. Але я вважаю, що лише невелика частина презентованих минулого тижня у Парижі рішень дійсно відноситься до сучасного поля бою та актуальних викликів війни. Основна частина продемонстрованого на експозиціях у французькій столиці досі фактично залишається музеєм ведення війни.