Ексклюзив

У розпал літа українські громади мали б працювати на максимальних обертах. Підготовка до надскладного опалювального сезону, зведення життєво необхідних укриттів у школах, відновлення систем водопостачання та термінові ремонти лікарень – це не просто плани, а питання фізичного виживання та безпеки в умовах повномасштабної війни.

Проте замість гуркоту будівельної техніки у багатьох громадах у кабінетах місцевого самоврядування сьогодні панує інший звук – шелест сотень запитів, довідок і пояснювальних записок. Намір урядовців посилити контроль за використанням бюджетних коштів на практиці обернувся масштабним бюрократичним ступором на місцях.

Редакція «Київщини 24/7» розбиралася, як новий механізм моніторингу цін на будівельні матеріали створив умови, за яких посадовці невеликих громад змушені відкладати життєво важливі проєкти, аби пройти всі кола бюрократичного пекла.

Бюрократична тяганина замість швидкої відбудови

Початком проблеми, яка сьогодні сколихнула експертне середовище та органи місцевого самоврядування, називають постанову Кабінету Міністрів України №1512 від 19 листопада 2025 року.

Згідно з документом, уряд запровадив нові правила визначення вартості будівництва та обов’язковий аналіз цін на матеріальні ресурси. Уже у березні 2026 року Міністерство розвитку громад та територій наказом №591 затвердило порядок реалізації цих вимог.

Головною метою нововведень мало б стати унеможливлення завищення цін на будівельні матеріали під час ремонтів, що здійснюються коштом держави та громад. Втім, на практиці цей механізм виявився надмірно складним і перевантаженим.

Проблему в публічну площину вивела народна депутатка України Лариса Білозір. На своїй сторінці у Facebook вона зазначила, що для великих міст із потужним кадровим ресурсом виконати такі вимоги ще можливо, проте для невеликих громад це завдання часто стає нездійсненним.

«Нові вимоги передбачають детальний аналіз ринку, збір великої кількості цінових пропозицій, підготовку окремих звітів, додаткових обґрунтувань та персональну відповідальність за кожну позицію в кошторисі. Для невеликих громад, де один спеціаліст часто поєднує кілька функцій, такі вимоги стають практично нездійсненними», – наголошує Лариса Білозір.

Народна депутатка додає, що згідно з новими правилами, навіть для звичайного утеплення однієї школи громада має документально підтвердити ринкові ціни на кожну позицію та отримати щонайменше три окремі цінові пропозиції – від вартості утеплювача й вікон до клею та фарби. Фактично це означає необхідність розсилати десятки запитів постачальникам, які нерідко просто ігнорують таку паперову тяганину. Ситуацію додатково ускладнює те, що ціни на ринку змінюються практично постійно.

Після розробки проєкту та проведення тендеру підрядник, за словами депутатки, знову має підтверджувати вартість матеріалів. Після цього документи «пропускають» через експертизу, аудиторів та органи контролю.

«У результаті підготовка документації затягується на місяці. Вже більше пів року громади займаються лише проєктуванням замість будівництва та ремонтів», – повідомила Білозір.

Варто зазначити, що у квітні 2026 року уряд ухвалив постанову №526, ймовірно, намагаючись пом’якшити ситуацію. Зокрема, документ дозволив використовувати один звіт з аналізу цін для кількох об’єктів з аналогічними характеристиками в межах однієї області, а також передбачив можливість використання даних бази цін у складі ЄДЕССБ (Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва). Проте, як показує практика, цих точкових змін виявилося недостатньо.

Судячи з реакції на допис народної депутатки, проблема не є поодинокою. Публікація зібрала сотні вподобань, поширень та десятки коментарів від представників громад, проєктувальників, підрядників та фахівців із закупівель із різних регіонів України, які повідомляють про аналогічні труднощі під час реалізації будівельних і ремонтних проєктів.

Громади в заручниках: 32 листи – дві відповіді за місяць

Особливо гостро криза вдарила по регіонах. Начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Вишнівської ОТГ Марія Погранична стверджує, що нові вимоги паралізували як капітальні, так і поточні ремонти в громаді.

За її словами, лише для запуску одного капітального ремонту відділ був змушений розіслати 32 офіційні листи виробникам та постачальникам будматеріалів. Результат місяця очікування – лише дві відповіді.

«Проєкт неможливо реалізувати. Неможливо виконати вимоги Постанови №1512 чи Настанови», – констатує посадовиця.

Окрім зупинки робіт, громади зіткнулися і з цілком реальною загрозою втрати державних субвенцій через неможливість вчасно освоїти виділені кошти.

Подібна ситуація спостерігається і в медичній сфері. Працівниця Центру інноваційних технологій охорони здоров’я Ірина Теліщук, яка є уповноваженою особою із закупівель зазначає, що функції профільних інженерів держава фактично переклала на плечі рядових закупівельників.

«Можна 24 години на добу займатися лише аналізом цін на кожну одиницю матеріалів. Я не інженер і не будівельник, але саме на мене покладена ця відповідальність», – скаржиться фахівчиня.

Підрядники масово відмовляються від державних об’єктів

Проблема вдарила не лише по замовниках, а й по самому бізнесу. Засновник аналітично-ринкової компанії Юрій Богун-Щирін, який понад 20 років працює на ринку будматеріалів, вважає ідею створення актуальної та універсальної бази цін утопічною.

За словами експерта, вартість одного й того ж матеріалу залежить від низки факторів: логістики, обсягів закупівлі, умов оплати та навіть фасування. Крім того, відсутність чіткої методології відлякує зовнішніх експертів, які не готові ризикувати через можливі претензії та санкції з боку органів контролю.

«Класифікатор номенклатури, методологія – це складна система, вона має бути динамічною. І головне питання: хто за це буде платити?», – зазначає експерт.

Ще більш категорично ситуацію оцінює волонтер та підприємець Олександр Штанько. За його словами, розробка проєктно-кошторисної документації, яка раніше займала до чотирьох тижнів, нині через необхідність проведення аналізу цін розтягується на два-чотири місяці.

«Близько 80% підрядників не хочуть виконувати роботи, тому що це стало не рентабельно та ризиковано», – наголошує підприємець.

Він додає, що ситуацію ускладнюють і зміни щодо врахування єдиного податку під час формування цін, що змушує компанії на спрощеній системі оподаткування взагалі відмовлятися від співпраці з бюджетними замовниками.

«З цією абсурдною постановою опалювальний сезон буде зірваний, а ми вже розуміємо, що ця зима буде ще важча, ніж минула», – категорично заявив Штанько.

Ще місяць тому народна депутатка Лариса Білозір звернулася до Прем’єр-міністра Юлії Свириденко з вимогою переглянути чинні норми. Однак, оскільки реальних змін поки не відбулося, наразі готується нове офіційне звернення щодо перегляду постанови №1512 та наказу №591.

Безперечно, прозорість та суворий контроль за використанням бюджетних коштів під час війни є безальтернативними вимогами. Корупційні зловживання під час відновлення країни мають жорстко каратися законом. Водночас судячи з реакції громад, підрядників та профільних фахівців, новий механізм аналізу цін виявився значно складнішим на практиці, ніж очікувалося.

Сьогодні дискусія точиться вже не навколо необхідності контролю як такого, а навколо його ефективності. Адже головне питання залишається відкритим: чи не стала боротьба з потенційними зловживаннями настільки складною та зарегульованою, що сама почала гальмувати реалізацію проєктів, заради яких ці правила й запроваджувалися?

У будь-якому разі бюрократичні процедури не повинні перетворюватися на додатковий бар’єр для відновлення громад, особливо в умовах війни, коли час нерідко є таким самим критично важливим ресурсом, як і фінансування.

Читайте також: Мільярдний «атракціон щедрості» Київради: як скандальне КП «Спецжитлофонд» купує тисячу примарних квартир.

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.