Ексклюзив

Сьогодні Україна одночасно веде війну, проводить реформи та готується до повоєнного відновлення. У цих процесах Конституція відіграє значно важливішу роль, ніж може здатися на перший погляд. Саме Основний Закон визначає засади функціонування держави, гарантує права громадян, окреслює межі повноважень влади та формує принципи, на яких будуватиметься країна після перемоги.

Окремий виклик для України – європейська інтеграція. Отримання статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, переговорний процес, судова та антикорупційна реформи, посилення захисту прав людини – усі ці зміни безпосередньо пов’язані з конституційними принципами та цінностями.

Водночас перед державою постає ще одне масштабне завдання – відбудова зруйнованих міст і сіл. Ідеться не лише про відновлення будинків чи інфраструктури, а й про створення сучасної, демократичної та стійкої держави, де верховенство права стане не декларацією, а щоденною практикою.

У третій частині спецпроєкту «Київщини 24/7» ми аналізуємо, як Конституція впливає на європейський курс України, якою може бути роль Основного Закону у відбудові країни та якими конституційними принципами житиме держава після перемоги.

Європейська інтеграція

Європейська інтеграція давно вийшла за межі дипломатичної риторики й стала частиною конституційної рамки України. Після змін 2019 року європейський та євроатлантичний курс набув конституційного статусу, а отже більше не може розглядатися як звичайний політичний вибір уряду на одну каденцію. У правовому сенсі це означає, що рух до ЄС став елементом державної ідентичності, а не лише зовнішньої політики.

Як зазначила у коментарі для «Київщини 24/7» голова Європейської асоціації жінок України Віолетта Дворнікова, Конституція України та базові принципи Європейського Союзу мають спільне ціннісне ядро. Йдеться насамперед про повагу до людської гідності, верховенство права, демократію, свободу слова та рівність перед законом. За її словами, українська Конституція, особливо в частині прав і свобод людини, вже закладає той фундамент, який є необхідною умовою для членства в ЄС. Водночас війна ще більше актуалізувала ці принципи для українського суспільства: вони перестали бути лише юридичними нормами і стали щоденною практикою боротьби за свободу та право на існування держави.

Офіційні європейські джерела фіксують, що Україна подала заявку на членство в ЄС 28 лютого 2022 року, отримала статус кандидата 23 червня 2022 року, а переговори про вступ були формально відкриті 25 червня 2024 року. Європейська Комісія зазначає, що у вересні 2025 року Україна успішно завершила скринінг, а в червні 2026 року кіпрське головування в Раді ЄС повідомило про перші процедурні кроки до офіційного відкриття першого переговорного кластера – «Основи» (Fundamentals).

Саме кластер «Основи» демонструє, наскільки євроінтеграція є конституційною за змістом. Український урядовий євроінтеграційний портал у 2025 році пояснював, що для відкриття цього кластера потрібні три дорожні карти: з верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій. Ідеться про судову систему, прокуратуру, антикорупційну інфраструктуру, спроможну державну службу, демократичну процедуру і сталі інститути. Це не косметика і не «зовнішній аудит», це перевірка того, чи справді Конституція працює як жива система правовладдя.

Дворнікова переконана, що ключовими для подальшого наближення України до членства в ЄС є саме ті реформи, які посилюють реальну дію принципу верховенства права. Серед них вона називає завершення судової реформи та гарантування незалежності судової системи, ефективну антикорупційну архітектуру без політичного впливу, удосконалення механізмів захисту прав людини й доступу до правосуддя, оновлення системи державного управління відповідно до європейських стандартів доброчесності та підзвітності, а також розвиток механізмів участі громадян, зокрема української діаспори, у процесах ухвалення рішень. На її думку, це не лише технічні зміни, а трансформація держави в бік більшої прозорості та довіри.

З цього випливає важливий висновок. На шляху до ЄС Україні, ймовірно, не потрібна повна заміна Конституції. Натомість їй майже напевно потрібні точкові й добре підготовлені конституційні рішення у сферах, де текст Основного Закону вже не повністю відповідає післявоєнним, європейським і безпековим реаліям: це архітектура конституційної юстиції, завершення децентралізаційного блоку, державний нагляд за законністю актів місцевого самоврядування, виборчий дизайн повоєнного періоду, а також окремі елементи правничої системи. Але вирішальним буде не обсяг змін, а їхня якість і легітимність.

«Європейська інтеграція України сьогодні – це значно більше, ніж зовнішньополітичний курс. Це інструмент внутрішньої трансформації держави. Через наближення до стандартів ЄС Україна посилює інститути демократії, незалежність судів, свободу медіа та захист прав людини. Фактично, євроінтеграція стає механізмом гарантування того, що права людини не лише декларуються, а реально захищаються», – підсумовує Віолетта Дворнікова.

Відбудова країни

Конституційна рамка відбудови України починається з власності, землі та місцевого самоврядування. Стаття 13 визначає природні ресурси об’єктами права власності Українського народу. Стаття 14 встановлює, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Стаття 41 гарантує право приватної власності й забороняє протиправне позбавлення цього права. Стаття 142 закріплює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є майно, доходи місцевих бюджетів, земля і природні ресурси громад. А стаття 143 дає громадам право управляти комунальним майном, затверджувати програми розвитку і місцеві бюджети. Тобто конституційно відбудова – це не лише справа центральної влади, а спільна конструкція держави і громад.

У сфері майна війна породила два великі конституційні сюжети. Перший – примусове відчуження майна для потреб оборони. Закон про воєнний стан і Закон № 4765-VI прямо встановлюють, що примусове відчуження майна в умовах воєнного стану має супроводжуватися повним відшкодуванням його вартості, якщо це не санкційнестягнення в дохід держави. Другий – масове руйнування приватного житла й інфраструктури внаслідок російської агресії. Для цього у 2023 році було ухвалено Закон № 2923-IX про компенсацію за пошкоджене та знищене нерухоме майно і ведення відповідного державного реєстру. Звідси простий конституційний висновок: без захисту права власності й зрозумілого механізму компенсації відбудова не матиме достатньої суспільної довіри.

Не менш важливий вимір – місцевий. Публічні матеріали про стратегічне планування громад під час війни наголошують: ефективна відбудова неможлива без локальної стратегії, а самі громади потребують не тільки коштів, а й чітких повноважень, компетентних команд, містобудівних інструментів, процедур закупівель, проєктного менеджменту і координації з державою. Відбудова країни після війни, таким чином, – це конституційний тест на здатність України поєднати централізовану мобілізацію ресурсів із реальною автономією громад. Якщо держава забере все «на центр», це суперечитиме духу статей 140–146, якщо ж покладе на місця повноваження без грошей та інституційної підтримки, конституційний принцип самоврядування теж залишиться порожнім.

Окремою темою є контроль законності на місцях. Стаття 144 Конституції передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Проблема в тому, що завершене законодавче оформлення такої системи тривалий час лишалося незавершеним, а в умовах війни й майбутнього вступу до ЄС питання прозорого, некарального і судово контрольованого нагляду знову стало одним із центральних. У цьому сенсі відбудова – це ще й про відновлення законності як передбачуваної процедури, а не ситуативного ручного втручання.

Роль Конституції після перемоги

Після перемоги Конституція стане точкою зборки нового балансу між безпекою і свободою. Поки триває воєнний стан, Основний Закон забороняє власну зміну, отже, справжня дискусія про повоєнну архітектуру влади лише готується. Але вже зараз зрозуміло, що в центрі будуть щонайменше чотири блоки: правила проведення перших національних і місцевих виборів після війни, межі збереження безпекових механізмів, переосмислення системи публічної влади і парламентаризму, а також посилення конституційної юстиції і судового захисту. ЦППР формулює це як завдання «зберегти демократію під час війни та розвивати її після Перемоги».

Ключове правило повоєнного конституційного процесу вже закладене в самій Конституції: зміни має готувати і ухвалювати парламент, за наявності висновку Конституційного Суду, а не імпровізований «надзвичайний політичний штаб». Юлія Кириченко з ЦППР слушно наголошувала, що внесення змін до головного закону є виключною прерогативою парламенту, а сам конституційний процес в Україні занадто часто був закритим. Після війни це питання стане не процедурною дрібницею, а питанням легітимності: новий суспільний договір неможливо нав’язати, його можна лише виробити публічно.

Другий великий виклик – повернути Конституції її пряму дію у відчуттях громадян. Після перемоги українці оцінюватимуть державу не за кількістю урочистих декларацій, а за тим, чи можна швидко відновити суд, отримати компенсацію, провести чесні вибори, відкрити місцеву раду, оформити землю, захистити бізнес, повернути ветерана до цивільного життя, дати людині інструмент впливу на владу. Якщо цього не станеться, навіть найкраща редакція Конституції залишатиметься текстом без довіри. Якщо ж станеться – Конституція вперше за довгий час може стати справжнім суспільним договором, а не лише символом державності.

Тридцять років Конституції – це не лише історія ухвалення документа чи аналіз його норм. Це також історія людей, держави та суспільства, яке продовжує відстоювати свої права й свободи навіть під час війни. У фінальній частині спецпроєкту ми згадаємо маловідомі факти про Конституцію України.

Читайте також:  «Україна здатна змінити майбутнє Європи»: Віолетта Дворнікова — про реформи, Конституцію та шлях до ЄС

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.