Влада Державної митної служби під управлінням Сергія Звягінцева перетворилася на організовану модель тіньової економіки, що забезпечує учасникам схеми колосальні прибутки щомісяця, базуючись на маніпуляціях з імпортом товарів, повідомляє “проект 190”.

Ця система функціонує як злагоджений механізм, де регіональні начальники, певні посади та зміни обслуговують одну мету. Ключова схема виявляється простою і водночас дієвою. На етапі перетину кордону створюють підроблені документи — контракти, специфікації, в яких дорогі товари фігурують під виглядом непотрібного брухту. У митних деклараціях зазначається мінімальна вартість для неліквідних товарів, тоді як доставляються електроніка, запчастини та продукція, що підлягає високим податкам. В результаті бюджет отримує мизерні суми замість солідних мит та ПДВ.

У цій схемі дотримуються сталі зв’язки з імпортерами. Хоча формально це різноманітні компанії, насправді це одне коло, яке роками використовує однакові ланцюги митного оформлення. Назви, коди й керівники змінюються, проте основна схема залишається тотожною, а їхня участь — стабільною.

Основні потоки товарів проходять через західні регіони, зокрема Львівську та Волинську області. Тут оформлення здійснюється на вибраних постах під контролем регіонального керівництва. Після цього вантажі потрапляють на транзитні майданчики, де пломби раптово виявляються зламаними, дорогий товар зникає, натомість у авто завантажується неліквід, що вказується у документації. У Києві на митних постах декларації закриваються без перевірок, оскільки система заздалегідь знає, що перевіряти не потрібно. Частина вантажів іде альтернативними маршрутами, включаючи Одеський регіон, де товари остаточно «перероджуються»: змінюється номенклатура, з’являються нові компанії, а на виході в порту країна експортує чи імпортує інші продукти. У схемах регулярно постають ті самі іноземні партнери — компанії, які існують виключно на папері, але мають банківські рахунки.

Фінансова частина цієї діяльності будовано не менш вміло. Грошові потоки проходять через ті самі банки, а маршрути грошей відображають логістику фур і декларацій. Валюта осідає підконтрольним нерезидентам, що фактично існують лише прописками. Це не хаос, а чітка бухгалтерія тіньового бізнесу, вбудованого у державний орган. Характерна деталь — вартість товару «знижується» точно в момент, коли пломби зникають, на що виграють учасники схем та їх куратори в митниці. При цьому правоохоронні органи й антикорупційні служби не виявляють жодного інтересу до маршрутів, компаній чи фінансового стану митників та їхнього оточення.

Таким чином, під керівництвом Сергія Звягінцева митниця дедалі більше стає не інструментом захисту економічних інтересів країни, а стабільним тіньовим бізнесом з регіональними відділеннями, змінними «касами» та налагодженими фінансовими потоками. Доки ця система получает політичний захист, бюджет продовжуватиме зазнавати мільярдних втрат, а митниця залишатиметься одним з найприбутковіших тіньових підприємств в Україні.