Ексклюзив

Попри щоденні загрози війни, паливні гойдалки та інфляційний тиск, банківський сектор України демонструє дивовижну адаптивність. Що чекає на курс гривні, якими будуть реальні прибутки за депозитами та чому дискусія навколо оподаткування банків може коштувати економіці сотень мільярдів кредитних гривень? Про фінансове задзеркалля другого півріччя 2026 року говоримо із віцепрезидентом Асоціації українських банків Сергієм Мамедовим.

Інфляція, пальне та воєнні ризики: де межа міцності?

–Пане Сергію, вітаємо. Друге півріччя 2026 року фінансова система зустрічає в умовах складної макроекономічної матриці: тут і воєнний чинник, і потреба у валютних інтервенціях, і паливний ринок. Почнемо з базового — інфляції. У травні вона сповільнилася до 8,2% у річному вимірі після квітневих 8,6%. Але місячний показник у 0,9% все одно фіксує ціновий тиск. Яким є Ваш реалістичний прогноз до кінця року і чи не доведеться НБУ закручувати гайки монетарної політики?

Сергій Мамедов: Вітаю. Дійсно, ціновий тиск залишається відчутним, проте динаміка травневих показників дає підстави для стриманого оптимізму. За нашими прогнозами, якщо ринок уникне нових критичних шоків, у другому півріччі інфляція в річному вимірі утримається в межах 8-9%. Це цілком корелюється з очікуваннями НБУ.

За такого сценарію регулятор матиме всі підстави продовжувати обережну, але стабільну монетарну політику. Для ринку це надважливий сигнал: мінімізуються ризики різких коливань ставок за депозитами, вартість ресурсів стає прогнозованою, а банки отримують надійне підґрунтя для розширення кредитування.

–Ви згадали про цінові шоки. Навесні ми спостерігали стрімке здорожчання пального: з березня по травень бензин А-95 зріс на 20,8% (до 75,94 грн/л), а дизель підскочив аж на 37,3% — до 86,05 грн/л. У травні тренд став різноспрямованим — дизель навіть трохи відкотився назад (на 2,02 грн/л). Наскільки сильно ця «паливна ін’єкція» вже зашита в ризики банківських неповернень, адже логістика — це кров бізнесу?

Сергій Мамедов: Ситуація на паливному ринку для нас є одним із визначальних індикаторів. Вартість пального миттєво тисне на собівартість продукції, логістичні ланцюжки та, зрештою, безпосередньо впливає на платоспроможність наших позичальників і загальні споживчі ціни.

Якщо паливний сектор у другому півріччі пройде період без нових неконтрольованих стрибків, загальна кон’юнктура залишиться прогнозованою. Банки зможуть утримати привабливі умови як для вкладників, так і для позичальників, а Нацбанку не доведеться вдаватися до жорстких монетарних обмежень.

–Ще один стовп нашої стабільності — міжнародна допомога. Зараз багато надій покладається на кредитний пакет ЄС у розмірі 90 млрд євро на 2026-2027 роки. Наскільки критичною є регулярність цих траншів безпосередньо для стабільності комерційних банків?

Сергій Мамедов: Зовнішнє фінансування є фундаментом не лише бюджету, а й усієї фінансової системи. Коли кошти від партнерів надходять ритмічно, держава спроможна вчасно закривати оборонні, соціальні та інші критичні видатки. Це підживлює міжнародні резерви та нівелює ризики надмірного, хаотичного тиску на валютний ринок. Банківська система не існує у вакуумі: стабільна держава — стабільні банки.

–Але є фактор, який не піддається математичному моделюванню — війна. Постійні удари по енергетиці та логістиці змушують бізнес інвестувати в автономність. Чи не фіксуєте ви вимивання ліквідності підприємств на купівлю умовних генераторів та екофлоу замість розвитку?

Сергій Мамедов: Руйнування інфраструктури ворогом — це наш щоденний біль і величезне випробування для економіки. Бізнес дійсно потребує більше оборотного капіталу та змушений екстрено інвестувати у власну енергостійкість. Банківський сектор відчуває ці реалії, але ми вже довели свою здатність працювати та підставляти плече навіть у форс-мажорних обставинах. Головне завдання на наступні шість місяців — не просто зберегти довіру людей, а й максимально розширити фінансові інструменти для адаптації бізнесу та громадян.

Депозитна математика: гривня проти долара та інфляції

–Давайте перейдемо до цифр, які найбільше цікавлять пересічного українця. Ви прогнозуєте середню дохідність гривневих вкладів у другому півріччі на рівні: на 6 місяців — близько 14,5%, на 9 місяців — близько 14%, на 12 місяців — близько 14,5% річних. З урахуванням податків, який реальний «чистий» прибуток отримає вкладник і за яких умов матрац чи купівля валюти стануть вигіднішими за депозит?

Сергій Мамедов: Математика тут цілком прозора і, на мою думку, цілком переконлива для того, щоб тримати кошти в нацвалюті. Давайте розкладемо це по поличках відповідно до строків розміщення:

• Депозит на 6 місяців (ставка ~14,5% річних): після сплати податків чистий дохід за весь період складе близько 5,6%. Цей вклад почне втрачати сенс лише у випадку, якщо сукупна інфляція за ці пів року перевищить 5,6%. Якщо ж ви обираєте між цим депозитом та купівлею долара (припустимо, за стартовим курсом 45 грн/$), то валютна альтернатива наздожене депозит за прибутковістю лише тоді, коли курс підскочить вище 47,52 грн/$.
• Депозит на 9 місяців (ставка ~14% річних): чистий прибуток на руки — близько 8,1% за весь строк. Порогові ризики: сукупна інфляція за 9 місяців вища за 8,1%, або ж зростання готівкового долара вище відмітки 48,65 грн/$.
• Депозит на 12 місяців (ставка ~14,5% річних): чистими вкладник отримує близько 11,2% річних. Втрата реальної вартості грошей відбудеться, якщо річна інфляція перешагне поріг у 11,2%. Що стосується купівлі валюти знову ж таки по 45 грн/$, то долар має подорожчати до 50,04 грн/$, аби зрівнятися за вигодою з річним гривневим вкладом.

Отже, навіть 6-місячний депозит має суттєвий запас міцності, якщо курс залишатиметься в коридорі 45-46 грн. А довші вклади (на 9 та 12 місяців) забезпечують ще солідніший фінансовий буфер від девальваційних та інфляційних коливань.

–Тобто, гривня залишається робочим інструментом заощадження?

Сергій Мамедов: Безумовно. Гривневі депозити — це зрозумілий, прогнозований інструмент, де можна чітко зафіксувати дохід без надмірних ризиків. Причому в окремих банках за спеціальними програмами ставки можуть бути навіть вищими за середньоринкові. Для тих, хто цінує гнучкість та швидкий доступ до грошей, оптимальним вибором є вклади на 6-9 місяців. Хто грає вдовгу та хоче підстрахуватися на випадок помірного послаблення нацвалюти — обирає річні програми.

Податковий камінь спотикання: чому 50% на прибуток банків може вдарити по кредитуванню

–Перейдемо до кредитування. Наразі ринок тримається на державних програмах: «Доступні кредити 5-7-9%», «єОселя», програми енергомодернізації. Проте Ви зазначаєте, що частка ринкових партнерських програм (із девелоперами, автодилерами, виробниками обладнання) вже зрівнялася з державними у пропорції 50 на 50. За рахунок чого комерційний сектор витримує конкуренцію з пільговими держпрограмами?

Сергій Мамедов: Саме здорове суперництво між державними та банківськими партнерськими інструментами робить кредити доступнішими і гнучкішими для кінцевого клієнта. Спільні програми з виробниками чи забудовниками дозволяють підприємцям купувати техніку або транспорт, а людям — житло на лояльних та індивідуальних умовах, оминаючи зайву бюрократію.

Але тут є важливе «але». Щоб банки нарощували ці об’єми, їм критично необхідні три речі: капітал, сформовані резерви та довгострокові, передбачувані правила гри. Якщо держава створюватиме надмірний податковий тиск, це автоматично загальмує темпи відновлення кредитування як для бізнесу, так і для населення.

–Ви натякаєте на гостру дискусію навколо планів продовжити 50% податок на прибуток банків на 2027 рік. З позиції уряду все логічно: бюджету потрібні гроші «тут і зараз» на війну. Чому банківська спільнота вважає цей крок контрпродуктивним для самої ж держави?

Сергій Мамедов: Ми чудово розуміємо потреби бюджету, але фінансова логіка вимагає дивитися на крок уперед. За розрахунками профільних асоціацій (АУБ та НАБУ), залишення ставки податку на рівні 50% у 2027 році принесе казні одноразово близько 20 млрд грн.

Проте ці ж самі 20 млрд грн, залишені в капіталі банків, спроможні згенерувати та трансформуватися у 200–300 млрд грн реальних кредитних ресурсів для відновлення української економіки. Тому питання стоїть руба: ми хочемо отримати сиюхвилинний фіскальний ефект чи не допустити колосального кредитного голоду, коли економіка недоотримає сотні мільярдів гривень на розвиток?

Валютний коридор: базовий та стрес-сценарії для гривні

–Наостанок — питання, яке хвилює всіх без винятку: курс валют. Ваш базовий прогноз на друге півріччя 2026 року: долар в межах 45,5-46,5 грн/$, євро — 52,5-53,5 грн/€. Завдяки чому вдасться втримати ці рамки та які фактори здатні зірвати цей сценарій у круте піке?

Сергій Мамедов: Фундаментом для стабільності залишається режим «керованої гнучкості», який послідовно впроваджує Національний банк. Регулятор діє професійно: оперативно згладжує надлишкові коливання через валютні інтервенції і не дозволяє ринку зриватися в неконтрольоване піке. Для банків стабільний курс — це базис. Від нього залежать настрої вкладників, інвестиційні плани компаній, вартість імпорту та загальна віра в гривню.

Звісно, ми закладаємо у моделі низку суттєвих ризиків, які можуть погіршити ситуацію:

• Можливе загострення безпекової ситуації на фронті та нові удари по критичній інфраструктурі (енергетичній, логістичній);
• Ескалація геополітичної напруги на Близькому Сході;
• Сезонне чи технологічне зростання попиту на валюту з боку імпортерів, а також загальний інфляційний тиск.

Проте, за умови збереження ритмічної фінансової допомоги від міжнародних партнерів та активної позиції НБУ, будь-які курсові коливання будуть помірними та прогнозованими. Країна воює, потреби бюджету колосальні, тому легкого променаду ніхто не обіцяє. Але різкий, хаотичний обвал гривні наразі виглядає малоймовірним — ситуація залишається під повним контролем регулятора та ринку.

Авторка: Наталя Толуб

Фото: Фріпік, пресслужба С. Мамедова

Читайте також: ПДВ для ФОПів: відтермінувати не можна впровадити. Де уряд поставить кому та скільки платитимемо тепер?