Сотні чорних мантій, різнокольорові стрічки, букети квітів, обійми й десятки фотографій на згадку.

Саме так у подвір’ї Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького розпочався день, на який понад 600 випускників чекали не один рік. Для когось він став здійсненням дитячої мрії, для когось – завершенням непростого етапу, що припав на пандемію та повномасштабну війну, а для всіх без винятку – початком нового життя.

Ще задовго до офіційного початку подвір’я університету наповнилося усмішками, розмовами та спалахами фотокамер. Випускники поспішали знайти одногрупників, обіймалися, фотографувалися з друзями, викладачами й рідними. Більшість була одягнена у традиційні академічні мантії та випускні шапочки, доповнені кольоровими стрічками, які додавали церемонії ще більшої урочистості. Попри святковий настрій, хвилювання відчувалося майже у кожному погляді – цього дня завершувалася важлива сторінка їхнього життя.

Випускники один за одним проходили через символічну підкову. Для багатьох це була традиція, яку вони не змогли пережити на початку студентського життя. Як пояснив ректор Університету професор Іван Парубчак, нинішні бакалаври вступали вже під час повномасштабної війни, а випускники-магістри розпочинали навчання в період пандемії COVID-19, коли звичні університетські традиції провести не вдалося. Саме тому цього дня підкова стала символічним поверненням до того моменту, який колись довелося вимушено пропустити. Водночас ректор висловив сподівання, що для багатьох випускників цей прохід стане не прощанням з Університетом, а лише завершенням одного етапу перед вступом на наступний освітній рівень.

Урочиста академія відбувалася просто неба, на подвір’ї перед корпусом університету. Після оголошення про початок церемонії пролунав Державний Гімн України, а згодом до присутніх звернувся ректор університету, доктор наук з державного управління, професор Іван Парубчак.

Насамперед він наголосив, що сьогоднішнє свято стало можливим завдяки українським захисникам, які щодня боронять державу, після чого всі присутні вшанували пам’ять полеглих Героїв хвилиною мовчання.

Цей випуск став прикладом стійкості, витримки та здатності досягати мети навіть у найскладніші часи. За словами ректора, за ці роки не лише студенти навчалися у викладачів, а й сам університет багато чого перейняв від молоді, особливо в час стрімкого розвитку цифрових технологій та нових підходів до навчання. На завершення свого виступу ректор подякував студентам, які протягом навчання активно долучалися до життя університету. Подяки отримали випускники за спортивні досягнення, активну громадську діяльність і внесок у розвиток університетської спільноти. Кожне нагородження супроводжувалося щирими оплесками, адже ці відзнаки стали підтвердженням того, що університет цінує не лише успіхи в навчанні, а й активність своїх студентів.

До випускників також звернувся засновник і генеральний директор компанії «Торговий Дім “Галицька свіжина”» Тарас Лисий. Він побажав молодим спеціалістам не боятися відповідальності, цінувати дружбу, яку вони знайшли в університеті, постійно вдосконалюватися та пам’ятати, що саме їм належить будувати майбутнє країни.

Емоційним продовженням урочистостей став виступ працівниці університету та мами однієї з випускниць Надії Магрело. Вона говорила не лише як представниця університетської спільноти, а насамперед як мама. Згадала, що сама колись навчалася в цьому закладі, а нині вже третє покоління її родини пов’язане з Університетом. У своєму зверненні вона наголосила, що нинішнім випускникам довелося навчатися в особливо складних умовах. Попри це вони змогли пройти весь шлях до кінця. Вона побажала молодим фахівцям мирного життя, професійного розвитку та наголосила, що диплом, який вони отримують, є символом їхньої наполегливості, витримки й віри у власні сили.

Після цього настав один із найочікуваніших моментів свята – вручення дипломів із відзнакою. Кожне оголошене ім’я зустрічали оплесками, а телефони в руках батьків і друзів майже безперервно фіксували ці хвилини. Саме заради цього моменту багато хто долав роки дистанційного навчання, постійних повітряних тривог та щоденної праці.

Від імені всіх випускників до присутніх звернулися представники факультетів Марічка Мар’яна, Суліма Катерина, Олексів Ольга, Мудрик Вікторія, Рагуль Наір Удай. У своїй промові вони подякували викладачам, наставникам, батькам і всім, хто був поруч протягом студентських років, підтримував у складні моменти та допомагав рухатися вперед.

Офіційну частину органічно доповнила хореографічна композиція у виконанні вихованців клубу «Львів Данс Академі». Танцювальний номер став красивою мистецькою паузою та додав святу ще більше урочистості.

Завершальним акордом церемонії стало благословення студентського капелана університету Віталія Лозинського, який окропив випускників свяченою водою, побажавши їм щасливої дороги, Божої опіки та миру.

Найкраще атмосферу цього дня передавали самі випускники.

Для Олександри Феринц отримання диплому стало здійсненням дитячої мрії.

«Насправді хотіла би сказати, що з самого початку, відколи я дізналася, хто такий ветеринар, я хотіла бути ветеринаром. Коли я вступала, то подала документи до трьох різних університетів, але саме наш Університет запав мені найбільше в душу, і я на 100% вирішила, що буду навчатися тут. Зараз така буря емоцій – і сум, і радість. Я дуже переповнена емоціями, але щаслива, що тепер я повноцінний ветеринарний лікар із вищою освітою».

Для Степана Тхора завершення навчання поки що ще не стало повністю звичною думкою. Він зізнається, що усвідомлення цього приходить поступово.

«Ну поки що ще звикаємо з думкою, що вже закінчили університет, але так вже звично, бо вже є можливість десь практикуватись, попри університет. В принципі потрохи звикаємо, що вже закінчили, а далі отримаєм дипломи і по житті підем вперед. У загальному університетське життя сподобалось, добре, що є лояльні викладачі, які дають можливість роботу відвідувати і якесь позауніверситетське життя вести, і в університеті гарно вчитися. І якихось проблем зазвичай не було. Так що, в принципі, задоволений».

А от Дарина Добровольська каже, що ще й досі не може повірити, що студентські роки вже позаду.

«Думки про те, що я вже закінчила університет, у мене ще немає. Мені дуже тривожно з самого ранку, я дуже хвилююся, наче йду в перший клас. Думаю, це усвідомлення прийде ближче до вечора або вже наступного дня. Університетське життя було дуже різним. Усе-таки ми – діти ковіду, навчалися дистанційно, а потім почалося повномасштабне вторгнення. По-різному було, але я дуже рада, що ми вже закінчуємо навчання, бо було дуже важко, і ми на це заслужили».

Випуск 2026 року став не просто черговою урочистою церемонією вручення дипломів. Це був день покоління, яке навчилося долати труднощі, адаптуватися до нових реалій і не втрачати віри у власні сили.

Саме тому цього дня на університетському подвір’ї було так емоційно: обійми, усмішки і … сльози.

Позаду залишилися роки студентства, а попереду на кожного чекає власний професійний шлях.

На випускному побувала студентка факультету журналістики ЛНУ імені І.Франка Марія Ковалів.