Київське метро зазвичай сприймають просто як транспорт, але червона гілка приховує чимало цікавих деталей. Це 18 станцій і 22,7 км шляху, який поїзд проходить приблизно за 38 хвилин. Про це пише Вікенд.

«Академмістечко»

Це єдина станція київського метро, яка частково виходить за межі Києва — одна з її частин належить Ірпеню. Ідею будівництва обговорювали ще у 1980-х, але реалізували вже на початку 2000-х. У майбутньому тут планують оновлення з підземними галереями та магазинами.

«Житомирська»

Особливість станції в тому, що на стіні біля платформи є напис не тільки з назвою, а й словосполучення «станція метро». Під час проєктування вона кілька разів змінювала назву, але остаточно зупинились на «Житомирській».

«Святошин»

Станцію будували в період, коли в архітектурі намагалися уникати «надмірностей», але проєкт все ж отримав декоративні елементи — зокрема, характерні орнаменти у вигляді колосків. Цікаво, що раніше в назві була ще одна літера, але після 1991 року її прибрали.

«Нивки»

На станції є унікальні керамічні вставки на технологічних нішах. Їх виготовляли вручну українські майстри. Частину з них втрачено під час ремонтів, але близько 25 ще збереглися.

«Берестейська»

Через складний рельєф колії тут різко піднімаються і спускаються — перепад висоти сягає десятків метрів. Через це під час поїздки пасажири іноді відчувають перепади тиску.

«Шулявська»

Під час будівництва виникли складнощі через ґрунтові води та близькість річки Либідь. Декор станції має відсилання до колишньої назви «Більшовик» і символізує промислові механізми.

«Політехнічний інститут»

Саме тут вперше використали залізобетонні колони замість чавунних — це значно здешевило будівництво і змінило підхід до проєктування метро.

«Вокзальна»

Станцію проєктували як укриття на випадок воєнних загроз, тому вона має посилену конструкцію і захищені вентиляційні виходи.

«Університет»

Оздоблена рожевим мармуром, який насправді є вапняком з давніми скам’янілостями. Його добували в Україні спеціально для цієї станції.

«Театральна»

Це одна з найскладніших станцій у технічному плані — її вбудували вже в існуючу лінію, перебудовуючи рух поїздів і тунелі.

«Хрещатик»

Станція спочатку мала лише один вихід, але з часом добудували ще два. У декорі багато рослинних мотивів, характерних для радянської архітектури 50-х років.

«Арсенальна»

Один із вестибюлів спочатку зібрали на поверхні, а потім опустили під землю. Це одна з найглибших станцій метро у світі. Конструкція тут особлива — з коротким центральним залом.

«Дніпро»

Наземна станція без даху, звідки відкривається вид на міст і річку. Вона довгий час була популярним об’єктом для архітектурних фото.

«Гідропарк»

Тут є додаткова платформа, яку використовували у пікові роки навантаження. Зараз вона не працює за основним призначенням.

«Лівобережна»

Перша станція на лівому березі Дніпра. Має простий дизайн, але з декоративними елементами у вигляді керамічних вставок.

«Дарниця»

Форма колон на платформі нагадує дерева — це відсилання до Дарницького лісу, який був поруч під час будівництва.

«Чернігівська»

Одна з небагатьох майже ідеально рівних станцій. Має мінімальний декор, але приховує невелику мозаїку над виходом.

«Лісова»

На станції використані декоративні скляні вставки, які створюють ефект вітражів із міськими та природними сюжетами.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що у київському метро поряд із діючими платформами досі існують станції, які так і не прийняли жодного пасажира. Частину з них почали будувати ще кілька десятиліть тому, однак через фінансові труднощі, зміни містобудівних планів та інші обставини роботи так і не завершили. Сьогодні ці об’єкти називають станціями-привидами — вони залишаються прихованими від більшості киян, хоча деякі з них можна побачити просто з вагону потяга.

Читайте також: Понад 500 зупинок за місяць: чому в київському метро масово гальмують ескалатори

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.