Механік-водій американського танка Abrams Павло розповів, як машина витримала підрив на протитанкових мінах у Курській області та врятувала екіпаж.

Про це йдеться у відео, оприлюдненому 47-ю окремою механізованою бригадою «Маґура».

Перші бойові виїзди Abrams у складі бригади відбулися на початку 2024 року під час оборони Авдіївського коксохімічного заводу.

За словами Павла, попри вагу близько 65 тонн, танк залишається швидким і маневреним. Машина розганяється до 60 км/год, має автоматичну коробку передач і просте керування.

«Коробка — автомат. Драйв включив — і все, поїхав», — каже механік-водій.

Він зазначає, що Abrams легший в обслуговуванні та ремонті, ніж радянські танки. За американськими стандартами заміна двигуна займає близько 45 хвилин. Крім того, машина має аварійний режим, який дозволяє рухатися навіть із пошкодженим двигуном, щоб залишити небезпечну ділянку або дочекатися евакуації.

Найважчим випробуванням для екіпажу став підрив на протитанкових мінах під час бойової роботи на Курщині.

Унаслідок вибуху танк втратив гусеницю, а військові дістали контузії, однак усі залишилися живими.

«Усі живі, тільки гусениця злетіла. Ті міни він витримує», — розповів Павло.

Каже, головне завдання механіка-водія — доставити екіпаж на позицію, повернути його живим і будь-що зберегти машину в русі.

До війська Павло долучився у 2022 році. До повномасштабної війни працював машиністом на залізниці й мав бронювання, однак сам попросив його скасувати.

«Треба ж було. Хто, як не ми», — пояснює військовий.

Спочатку він навчався на Т-72, пізніше у 5-й окремій танковій бригаді опанував Abrams, а згодом разом із екіпажем перейшов до 47-ї бригади й майже одразу вирушив під Авдіївку.

Перші бойові виїзди, згадує Павло, були найважчими. Росіяни швидко виявляли вогневі позиції, тому екіпажу доводилося постійно змінювати місце роботи.

«Руки трусилися, ноги трусилися. А потім уже набрався бойового досвіду — і не так страшно було», — говорить він.

За бої на Покровському напрямку Павло отримав відзнаку «Золотий Хрест». Він згадує, як після відпрацювання боєкомплекту заряджаючий повідомив, що залишився ще один снаряд. Уже під час відходу екіпаж розвернув гармату й завдав останнього удару.

«Посадку розібрали повністю. Нашим дали можливість іти далі в штурм», — розповів механік.

Змінювати підрозділ Павло не планує. Каже, у 47-й бригаді знає свій екіпаж і довіряє побратимам.

Свою мотивацію він формулює коротко:

«Щоб скоріше це все закінчилося. Тільки наша перемога — і все».