В Україні офіційно з’явиться нове державне свято. Президент Володимир Зеленський підписав указ про встановлення Дня Військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України.

Про це повідомляє Офіс Президента України.

Що відомо про нове свято?

Відповідний Указ Президента України №713/2026 Володимир Зеленський підписав 6 серпня 2026 року. Документ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Згідно з указом, нове свято встановлюється “ушановуючи мужність і героїзм воїнів Військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також з метою розвитку військових традицій”.

Відтепер День Військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України щороку відзначатимуть 8 серпня. Таким рішенням держава офіційно підкреслила роль не лише військових зв’язківців, а й фахівців із кібербезпеки, які стали одним із ключових елементів сучасної оборони України.

Одночасно президент визнав таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 1 лютого 2000 року №154/2000 “Про День військ зв’язку”.

Нагадаємо, у 2026 році в Україні також запровадили День Сил безпілотних систем Збройних Сил України, який щороку відзначатимуть 11 червня. Відповідний указ президент Володимир Зеленський підписав 10 червня 2026 року.

У документі зазначається, що нове свято встановлено для вшанування мужності, героїзму та професіоналізму військовослужбовців Сил безпілотних систем, які захищають незалежність і територіальну цілісність України. Також його метою є розвиток і зміцнення сучасних військових традицій та підвищення престижу служби у цьому роді військ.

Сили безпілотних систем є наймолодшим окремим родом сил у структурі Збройних Сил України та відіграють ключову роль у веденні сучасної війни, використовуючи повітряні, наземні й морські безпілотні комплекси. Саме їхні підрозділи виконують розвідку, коригування артилерійського вогню, ураження цілей у тилу противника та забезпечують постійний моніторинг поля бою.

Джерело

Попередній Запис Я якраз у своєму кабінеті прибирала, як почула за вікном крик. Та не просто крик, а такий, знаєте, молодий, злий, на найвищій ноті відчаю. Немов струна лопнула. Моє старе серце так і йокнуло. Дивлюся у вікно – а це біля хвіртки Клавдії Микитівни, нашої баби Клави, стоїть її дочка, міська, Іринка. У своїй тоненькій курточці, а обличчя перекошене від гніву.

Наступний Запис Я так розумію, це був останній раз, коли ми зі свекрухою бачилися з власної ініціативи. Бо її зухвала поведінка вже дістала навіть мого чоловіка! Не знаю, як це взагалі можна терпіти – моя свекруха Ольга Іванівна просто вічно всім незадоволена. Скільки років ми з Павлом разом, а їй усе не так. Я вже давно не мовчу у відповідь, але після кожного її візиту хочеться або плакати, або щось розбити об стіну.