Страховий ринок України сьогодні активно рухається у сторону європейських стандартів, більш того, вітчизняні страховики вже пропонують повноцінне страхування від військових ризиків як для фізосіб, так і для бізнесів. Голова правління страхової компанії «Оранта» Яцек Мейзнер в інтерв’ю UA.NEWS розповів, як змінився український ринок страхування під час повномасштабної війни, у чому його відмінність від європейських ринків, які продукти користуються попитом, а також що зміниться у регулюванні страховиків. Крім того Яцек Мейзнер прокоментував стан страхової медицини в Україні та розповів, що відбувається у галузі автострахування.

Яцек Мейзнер – голова правління НАСК «Оранта». Раніше обіймав посаду Члена правління компанії «Оранта», з жовтня 2007-го по липень 2016 року – був головою правління СК “Альфа Страхування”. З жовтня 2016-го до лютого 2017 року Яцек Мейзнер був Членом Наглядової ради, а також директором з розвитку іноземних ринків, консультантом ради директорів, членом ради директорів GETBACK S.A. (Бухарест, Румунія). З березня 2005 року Яцек Мейзнер працював у топ-менеджменті страхової компанії “ПЗУ Україна”.

Як змінилася ситуація на ринку страхування України під час повномасштабної війни?Яцек Мейзнер: Важко говорити від імені всіх гравців ринку. Адже на сьогодні український ринок страхування представлений більш ніж 100 страховими компаніями. Якщо подивитися на лідерів галузі, я не сказав би, що там щось сильно змінилося. Ми всі залишилися на ринку та продовжуємо надавати клієнтам послуги.

Головні напрямки залишилися тими самими: клієнтоцентричність, клієнт та його потреби у центрі всіх наших активностей. Усі страховики наголошують на операційній ефективності, діджиталізації та автоматизації процесів.

Що доповнилося: розширення нашої відповідальності на військові ризики, пов’язані як зі страхуванням життя та здоров’я, так і зі страхуванням майна.

Однак поки що немає сильної підтримки в цій частині від західних компаній, перестраховиків. Український ринок збирає свою ємність, компанії об’єднуються в пули та надають клієнтам можливості страхування військових ризиків. Сьогодні кожна фізособа в Україні може без проблем застрахувати машину, квартиру від військових ризиків, так само як і життя, здоров’я, де є також наслідки військових ризиків, включаючи психологів, реабілітологів тощо.

Коли українські компанії почали надавати послуги зі страхування воєнних ризиків? Наскільки я розумію, у 2022 році цього ще не було…

Яцек Мейзнер: Так, звісно. Страхувати військові ризики почали масштабніше з початку 2023 року. Страховикам треба було спочатку подивитися, чого ми можемо очікувати, який це може бути масштаб.

Як у вашій компанії працює страхування воєнних ризиків? Це страхування життя, здоров’я, майна? Для юросіб є якісь можливості?

Яцек Мейзнер: Так, ми страхуємо військові ризики для юросіб. Спільно із компанією ІНГО ми є членами групи DCH. Тому сумарно надаємо всім корпоративним клієнтам близько 20 мільйонів гривень для страхування воєнних ризиків. 10 від них 10 від “Оранти”.

Що стосується страхування фізосіб, у нас є окремий продукт “Особиста безпека”. Він включає страхування від медичних витрат, страхування від нещасного випадку, включаючи військові ризики, включаючи допомогу реабілітологів, психолога.

Ну і звичайно, стандартні продукти: КАСКО-military, який розширений і на військові ризики. Це також усі пошкодження майна, пов’язані з військовими діями.

Чи може у вас застрахуватися чинний військовослужбовець?

Яцек Мейзнер: Може! Обмежень ми не маємо, і це взагалі не проблема.

Але ж у військового ризики вищі, ніж у цивільних…

Яцек Мейзнер: Ризики справді вищі. І це індивідуальний андеррайтинг, звісно. Але подібний продукт не можна купити прямо із сайту. Цей ризик має бути оцінений окремо. Особливо, якщо застрахуватися хоче людина, яка працює та захищає нас прямо на передовій.

Як кажуть, у страхуванні все можливо, питання завжди у вартості.

Чи вплинув на страховий бізнес від’їзд кількох мільйонів людей з України за кордон? Чи продовжують вони користуватися послугами українських страховиків за кордоном?

Яцек Мейзнер: З початку 2022 року дуже виріс вид страхування “Зелена карта” (міжнародний договір страхування автоцивільної відповідальності – ред.). Бо розпочалася велика міграція українців, а “зелена карта” була необхідна для виїзду за кордон.

Ми звикли до того, що “зелена карта” – це просто страхування туристів, які поїхали своєю машинкою до готелю, їздили на лижах і потім сіли в авто та повернулися до України. Зараз у цьому виді страхування змінилася поведінкова модель. Люди користуються “зеленою картою” вже як мешканці інших країн, возять дітей до школи, їздять на роботу.

Змінилася також географія. Раніше це було ближнє зарубіжжя – Польща, Чехія, Словаччина. А зараз це Німеччина, Франція, Італія, де середні збитки, звичайно, в рази вищі, ніж у Польщі чи Словаччині.

У Європі та загалом у країнах дуже поширена страхова медицина. В Україні ж це зазвичай прерогатива корпоративного сектору чи поодинокі індивідуальні випадки. Чи варто впроваджувати медичне страхування на масовому рівні?

Яцек Мейзнер: Питання завжди у визначенні медичного страхування. Я працюю на українському ринку понад 20 років із невеликою перервою, також працював у Польщі, Румунії, Литві, на багатьох ринках.

Особливість українського медичного страхування полягає в тому, що клієнти очікують, що їм буде надано дуже великий спектр клінік, стоматологій, масажних салонів тощо.

Тоді як типова польська корпоративна страховка – це просто абонемент, викуплений у якійсь мультипрофільній клініці, де просто приймають застрахованого клієнта. Там немає сотні чи тисячі якихось клінік по всій країні тощо.

Мені здається, у нас потрібно стимулювати появу мультибрендових клінік та прив’язку клієнтів прямо до цієї клініки. Це спростило б усім роботу.

Що ж до індивідуальної медицини, то у страхуванні є така дефініція, як антиселекція. Це ситуація, в якій першими на індивідуальні страховки потрапляють люди, котрим це дуже потрібно. А це вже суперечить суті страхування, що цей ризик має бути розкиданий між багатьма кількостями людей. Тому це дуже складно або дуже дорого.

Що робити? Потрібно вигадувати нові продукти, більше користуватися телемедициною, яку ми сьогодні відкриваємо заново.

У продукті “Особиста безпека” від Оранти є така послуга, як телемедицина від нашого партнера. Наш партнер має мережу лікарів, консультантів, які працюють у топових клініках Києва. І клієнти можуть отримати консультацію у професіонала телефоном або онлайн. Це чудова нагода для людей з регіонів – адже для них потрапити на прийом до таких лікарів дуже складно. Також це хороша опція для клієнтів, яким потрібний дабл-чек або друга/третя думка. Вартість цієї послуги – лише близько 350 гривень на рік! Це суперкрута тема і, на мою думку, дуже важлива. Вона точно розвиватиметься.

Це своєрідна перша лінія допомоги, яку ми можемо надати клієнту за дуже невеликі гроші. Тому що суть продукту полягає в тому, щоб це було доступно. А якщо ми вигадуватимемо продукти, які вимірюватимуться в десятках тисяч гривень, то скористатися ними зможе дуже невелика кількість людей.

Ви тривалий час працювали у різних країнах Європи. Які головні відмінності тих ринків страхування від українського?

Яцек Мейзнер: Масштаб – головна відмінність. Я можу порівнювати польський ринок насамперед. У Польщі працює близько 60 страхових компаній. І цей ринок оцінюється у розмірі близько 15 мільярдів євро. В Україні ж зараз працює приблизно 100 страховиків (а коли я починав 2004 року, у нас було понад 1000 компаній). При цьому український ринок оцінюється у близько 1 мільярда євро.

Також грає роль культура страхування. Жодному поляку не спаде на думку, що можна не страхувати квартири, будинки, життя, здоров’я чи машини. Це вже маст-хев там. Аналогічно і корпоративне страхування співробітників.

А регулювання?

Яцек Мейзнер: Зараз ми дуже швидко прагнемо до європейських стандартів у регулюванні. Після того, як Нацбанк став регулятором, після того, як з’явилися директиви, яким ми маємо відповідати у юридичному полі. У цій частині ми вже дуже близькі до стандартів ЄС.

Я думаю, що 2024 рік – перехідний рік, він знаковий для вітчизняного страхового ринку. Нам потрібно з погляду і платоспроможності, і надійності, і правильності активів перейти в іншу взагалі площину. І це дуже добре, дуже круто. Так і має бути.

Нацбанк ухвалив дуже кардинальні зміни для страховиків. Як вони позначаться на звичайних клієнтах та бізнесах загалом?

Яцек Мейзнер: Це безпечніше для клієнта 100%, якщо компанія виконуватиме вимоги, які зараз ставить Нацбанк щодо прийнятних активів (тих активів, що входять до покриття). Активи, спрощено кажучи, – це гроші, які йдуть на забезпечення зобов’язань. Вони мають бути ліквідні, вони мають бути хороші, вони мають бути чисті, а не якась там ділянка землі, яку сьогодні оцінюєш так, а завтра інакше. Тому нові умови на ринку – це 100% безпека для клієнтів.

Друга зміна пов’язана з тим, що на нас чекає велика революція з початку 2025 року на ринку ОСЦПВ. Усі регуляторні зміни теж підуть на благо клієнтам. 

Розміри страхових сум (максимальних розмірів страхової виплати) поступово підвищуватимуться до розмірів, встановлених у країнах Європейського Союзу. Також буде якнайшвидше здійснення гарантійних виплат потерпілим за страховиків-банкрутів (60 днів).  Запрацює вільне ціноутворення договорів страхування. Нарахування страхової виплати проводитиметься без урахування зносу автомобіля. Страхові компанії стимулюватимуть клієнтів до проведення виплат на СТО – страховик зобов’язаний надати три варіанти СТО в межах 150 км від місця проживання потерпілого. У разі відмови потерпілого від здійснення оплати на СТО таку виплату здійснює страховик на банківський рахунок потерпілого. Скасується ліміт страхового відшкодування за європротоколом, який становить 80 тис. грн. Тепер він буде у межах страхової суми, якщо НБУ не встановить максимальних розмірів виплати.

Буде дорожче, але дуже безпечно.

Я помітила, що у країнах ЄС “бамперні” аварії на дорогах не зупиняють трафік, як в Україні. Водії просто фотографують пошкодження, обмінюються контактами страхових та роз’їжджаються. А в нас навіть за мінімальної аварії викликають поліцію, стоять кілька годин, перекриють рух. Чому склалася така ситуація?

Яцек Мейзнер: Подібний інструмент, як у Європі, вже сьогодні є і в Україні – це європротокол. Там є певна сума грошей, до якої можна спокійно (якщо оцінюєш умовно на око, що твоя шкода не більша за цю суму) обмінятися даними з іншим учасником ДТП, скласти Європротокол, і це все буде врегульовано. Але у нас більшість водіїв люблять традиційний підхід, що на всяк випадок потрібно викликати поліцію, послухати їх. Звичайно, буває і таке, що люди змінюють свої свідчення.

Але цей інструмент уже готовий. Ми його віддаємо клієнту, і сьогодні у кожного водія в бардачку є європротокол, яким можна скористатися за таких невеликих аварій.

Можливо, річ ще в тому, що багато європейців ставляться до авто трохи простіше, просто як до засобу пересування…

Яцек Мейзнер: У деяких випадках це справді так. Подивіться на іспанські чи італійські машини – вони подряпані і там ніхто про дрібні подряпини не заявляє.

У Європі машини також доступніші. Плюс там багато авто не у власності, а у лізингу чи у якихось довгострокових орендах, тому там і інше ставлення до цього.

Я думаю, що й ми до цього прийдемо, коли станемо як нація заможнішими – і у нас культура зміниться у цьому плані. Адже якщо зараз людині потрібно кілька років накопичувати для того, щоб просту машину купити, зрозуміло, що вона ставитиметься до неї дуже відповідально.

Але ж люди і не страхуються. КАСКО – дуже недорозвинений вид страхування в Україні. І це біда, тому що ми реально дуже розраховуємо на цей вторинний ринок, який не пов’язаний із банками та з кредитами. І коли машина належить банку, банки змушують водіїв страхуватись. А після 3-5 років, як вона йде з банку, люди не хочуть платити страховки. Хоча це вже твоє майно.

Потрібно брати до уваги платоспроможність українського населення. Слід створювати продукти під цю історію. І ці продукти насправді вже є – КАСКО-міні, КАСКО 50/50, КАСКО тільки від якихось критичних ушкоджень.

Зрозуміло, що якщо в тебе машина вже 5-7 років (а українські машини, на жаль, у середньому понад 20 років), то повноцінна страховка, можливо, і не потрібна. Але якщо це важливий інструмент заробляння грошей, то тобі потрібно хоча б від катастрофічних ризиків її застрахувати. І якщо вона вже буде металобрухтом після цієї ситуації, то ти матимеш гроші на те, щоб відновити хоч якийсь інструмент для подальшого заробляння грошей.