https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/pislya-togo-shho-zrobyla-vchytelka-z-moyim-synom-ya-vyrishyla-zvernutys-v-politsiyu-ta-inshi-mamy-pochaly-meni-kazaty-shho-ne-varto/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Історія нашої сім’ї зовсім не проста. Ми все життя жили в Торецьку і ніколи не думали переїжджати. До останнього й зараз трималися. І лишень в червні наважились на евакуацію. Нас переконали. Відвезли в село на Тернопільщину і поселили в гуртожитку. 

Мені відразу здалося, що місцеві нас недолюблюють. Всі так дивилися, оцінювали. Та я себе заспокоювала, що хоч діти в безпеці. Нам допомогли з одягом і всім необхідним. Харчі на перший час дали. Синові на школу усі канцтовари подарували, доволі не погані німецькі.

Тож пішов мій Антон перший раз в школу. Вже забув, коли навчався нормально. Та повернувся засмучений.

 – Що таке?

 – Вони навіть не стараються мені пояснити. Вчителі ведуть уроки і все, я нічого не розумію. А однокласники ще й регочуть.

Ситуація мене обурила. Пішла я до школи розбиратися. Та вчителька на мене так зневажливо подивилась.

 – А що ви хотіли, ми не можемо на одного хлопця орієнтуватися. Дітей багато! 

 – Ви маєте розуміти, як йому важко!

 – Розумію, але по ньому й не скажеш, сидить в телефоні, викликаю до дошки – каже, не хочу й не йде, огризається. Раджу вам звернутися до психолога.

Уявляєте, замість того, щоб свою роботу виконувати, вона до психолога відправляє. Це жахливий підхід. Пішла я до директора, наскаржилась, він обіцяв поговорити з вчителями. Наступного дня синові запропонували відвідувати факультативи. Лиш йому ця ідея не сподобалась.

 – Мало мені цих дітей у школі бачити, то ще після уроків маю?

 – Ти хоч 9 клас закінчи, а там побачимо!

На кілька днів все заспокоїлось. А тоді раптом я побачила відео, яке вчителька виставила в батьківську групу. На ньому був мій син, він говорив погані речі про школу, вчителів і дітей. Використовував не цензурні слова. І я ж розумію, що його довели навмисно, спровокували. А тоді ще й без дозволу виставили, осоромили перед усіма батьками. Хіба ж так можна? Пішла я відразу до школи. А вчителька мені каже:

 – А як мені довести, що ваш син жахливо поводиться, не хоче вчитись і іншим не дає? Чи мене можна матом крити?

 – Ви не мали права це робити! Це дитина, підліток, в нього емоції, гормони.

Я написала в групу, що звернусь в поліцію, а якась мамаша відписала, що краще цього не робити, бо соціальні служби нас на контроль візьмуть. І як із цим бути, скажіть? Що мені робити?