Військові з бригади «Спартан» знайшли нового улюбленця — цапа Борьку.

Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього підрозділу.

Історію незвичайного побратима кореспонденту АрміяInform розповів головний сержант батальйону 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» з позивним «Шева».

Він разом із друзями, з якими колись проходив строкову службу, добровільно долучився до війська на початку широкомасштабного вторгнення рф.

— Ми зідзвонилися і вирішили разом прийти, щоб знищити ворогів, — каже «Шева».

Спочатку був кулеметником в одній з частин, яка відповідала за охорону важливих об’єктів, а згодом перевівся до бригади «Спартан».

— Уперше я брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку. Тоді перші мої виходи були. Я був кулеметником, прикривав своїх товаришів. Були у нас і штурмові дії, і в обороні сиділи. Потім був на Харківському напрямку, потім знову на Запорізькому, і потім уже переїхали на Донецький. Тут я відповідаю за весь сержантський рядовий склад нашого батальйону, — говорить він.

«Прокидаюся — а у дверях стоїть козеня»

Саме під час служби на Донеччині в підрозділі й з’явився незвичайний новобранець. Його приніс один з побратимів.

— Це було десь півтора року тому. Прокидаюся о сьомій ранку, а у дверях стоїть козеня. Питаю хлопців: «Хто його приніс?». Один боєць каже: «Давайте залишимо його». Я запитав, а що ми з ним будемо робити? Той жартома сказав, що потім на м’ясо пустимо. Але ніхто його на м’ясо, звичайно, не пустив, — розповідає військовий.

«Надягли броню й поїхали Борьку забирати»

Заради порятунку Борьки військові одного разу навіть пішли на великий ризик. Тоді російські БПЛА вже регулярно пролітали над місцем, де перебували хлопці. Коли ворожий FPV-дрон вибухнув біля них, вони вирішили терміново змінити місце дислокації.

— Ми швидко виїхали, а вже потім згадали, що забули Борьку. Надягли броню, каски й поїхали нашого Борьку забирати із собою. Ми, як приїхали, він стоїть там, очі перелякані. Ми його під ноги взяли, в машину закинули й поїхали, — пригадує «Шева».

Борька давно перестав бути звичайною твариною. Це вже повноцінний член команди.

— Він з нами завжди й усюди. Можна сказати, що в бойових діях вже участь брав, — сміється «Шева».

Щоправда, характер у нього досить своєрідний. Коли Борьку випускають пастися, ніхто не розслабляється. Втім, саме це і створює особливу атмосферу. Одного разу навіть обірвав прив’язь і самостійно зайшов до будинку, де відпочивали військові.

— Тоді всі були шоковані. Не очікували, що він просто зайде в хату, — пригадує боєць.

«У нас навіть Борька займається»

Сьогодні Борька вже відомий на весь батальйон. Він добре знає тих, хто про нього дбає.

— Хто приносить йому їжу, той у нього й улюбленець. Коли характер свій проявляє, то може і «баданути» кого-небудь. Навіть мене. Якщо настрій поганий, то ми всі отримуємо. Особливо якщо довго не годують або переставляють його їжу. Тоді показує свій характер, — каже захисник.

Життя в армії дисциплінує всіх. Навіть Борьку. Щоб він не нудьгував і мав куди витрачати енергію, військові зробили для нього спортивний тренажер.

— Поставили для нього пеньок, повісили стару каску. У вільний час він собі там займається. В армії тренуються всі. У нас навіть Борька займається. Любить побігати. Коли його відпускаєш, він тут такі піруети робить, — сміється військовий.

Побут Борьки став окремою справою для всього підрозділу. Взимку військові власноруч збудували йому теплий будиночок.

— Він той будинок постійно розвалює. Ми його ремонтуємо і ремонтуємо, а він по вечорах його розносить. Такий уже характер, — каже «Шева».

Проблем із їжею у нього теж немає.

— Міняємо шоколадки на сіно чи солому. Людям розповідаємо його історію, вони допомагають. Влітку тут усе їсть, починаючи з листя дерев, — розповідає військовий.

«Ми відповідаємо за тих, кого приручили»

У майбутньому для Борьки планують знайти новий дім і віддати в хороші руки.

— Борьку ніхто на м’ясо пускати не буде, — запевняє «Шева» і додає: — Вони наші менші браття. Ми відповідаємо за тих, кого приручили. Ми не такі як росіяни. Ми стараємося уберегти всіх і повивозити з зони бойових дій. Є в мене багато побратимів, які рятували життя тваринам, вивозили з розбитих населених пунктів і собачок, і котів. Бувало, що і корову транспортували. Не знаю, як там у кацапів, але ми стараємося їх всіх уберегти.

На фронті будь-яка можливість бодай ненадовго відволіктися має особливу цінність.

— Коли котик сидить на руках, муркоче, ти якось заспокоюєшся, трошечки відволікаєшся від цього всього. З Борькою… трошечки по-іншому. Він такий хлопець, що нас всіх тримає в тонусі, — сміється захисник.