Переселенці у Львові вирощують квіти і помідори: як вдома
Клумба, яка нагадує про дім
«Ці квіти нагадують про мій дім», — каже пані Тетяна, яка вже третій рік живе у модульному містечку «Маріяполіс» у Львові.
«Ми перші у містечку посадили квіти. Спочатку люди сміялися з мене і питали, навіщо мені це. А я казала: ці квіти — мій дім. Тепер мій дім тут і я хочу, щоб біля нього було затишно і красиво. А краса — це квіти. Нема квітів — це не дім, це просто прихисток, дах над головою.
Вже наступного року наші сусіди й собі почали садити: хто квіти, хто городину», — згадує пані Тетяна.
Любов до квітів їй передалася від бабусі.
«У нас квіти цвіли від ранньої весни до пізньої осені. Спочатку нарциси, а завершували сезон хризантеми.
Пригадую, як у юності всі мої однолітки йшли гуляти, а ми з бабусею порались біля квітів. Їх треба було викопувати, садити у горщики, виставляти на веранді. Тепер цю любов до квітів я передала своїй доньці, і онука щоразу приходить сюди й милується нашими квітами», — усміхається жінка.
Тепер її клумбами милуються не лише мешканці «Маріяполісу». Оскільки територія містечка відкрита, фотографувати квіти приходять і львів’яни, які живуть неподалік.
«Квіти радують душу. Зранку виходиш — вони цвітуть, ввечері їх поливаєш, розмовляєш із ними — і одразу настрій піднімається», — зізнається пані Тетяна.
Від однієї клумби — до цілого саду
Сьогодні на території «Маріяполісу» — десятки різноманітних рослин та кілька городніх ділянок. Тут уже достигають перші огірки, кабачки, картопля, зелень, помідори та перець. А Володимир Чуйко з Харківщини цього року вирішив провести експеримент — уперше посадив кавуни.
«Життя продовжується попри війну, тому ми тут стараємося щось робити, бути корисними. Зазвичай я вирощував огірки, кабачки, а цього року вирішив посадити кавуни. І був здивований, що вони почали рости. Поки маленькі, але вже є три штуки», — розповідає чоловік.
До війни пан Володимир займався сільським господарством. Зараз не працює, оскільки доглядає за дружиною з інвалідністю. Каже, що не звик сидіти без діла, тому город для нього — не лише спосіб виростити власні овочі, а й можливість залишатися активним.
Схожа історія і в 72-річного Володимира Кузнєцова зі Слов’янська. У минулому він працював енергетиком на атомній електростанції і ніколи особливо не займався городом. Тепер майже щодня виходить сюди з мотикою.
«Щоб не було скучно, я знайшов для себе заняття — посадив невеличкий город. Тут вирощую огірки, соняшники, маю пару кущів перцю, помідори. Поливаю їх майже щодня, бо земля суха. Ще привіз із Карпат маленькі ялинки і посадив. Хочу, щоб було по-домашньому гарно і приємно, як в українському селі колись було», — каже пан Володимир.
Город як спосіб повернути звичне життя
Для Олени Дмитрієвої з Лисичанська город у «Маріяполісі» теж став частиною звичного життя. Вдома її родина мала 40 соток землі, вирощували практично все необхідне та тримали худобу.
Тут город значно менший, але йому радіють.
«Їмо все своє. На базарі нічого не купуємо — огірки наші, робимо салати і вже дві баночки квашених огірків зробила. Картоплі накопали 11 кілограмів. Маємо свою зелень — петрушку, кріп, зелену цибульку, перець. Дуже багато щавлю вродило, то я роздавала тут усім у містечку, щоб варили собі щавлевий борщ», — розповідає Олена.
Жінка каже, що це справа для душі. Робота на землі допомагає відволіктися від думок про війну і водночас повертає до звичного життя.
Створити дім там, де люди змушені починати спочатку
У «Маріяполісі» сьогодні проживає близько тисячі вимушено переміщених українців. Більшість із них працюють і поступово облаштовують своє життя у Львові. Для багатьох мешканців старшого віку робота на землі допомагає зберегти звичний спосіб життя.
«Люди звернулися до нас із запитом, чи можна біля своїх тимчасових помешкань садити квіти та городину. Ми дозволили і посприяли їм. У результаті вони знайшли таку віддушину в цій справі, намагаються з користю проводити свій вільний час і користуватися плодами своєї праці», — розповідає адміністратор модульного містечка «Маріяполіс» Артем Соболенко.
За його словами, все починалося з кількох клумб, а згодом переросло у цілі ділянки з городиною. Тепер мешканці щодня спостерігають, як достигають овочі та розквітають квіти. А створена ними краса стає частиною міського простору, який бачать і люди з навколишніх будинків.
Місто у свою чергу допомагає мешканцям «Маріяполісу» з необхідним інвентарем та саджанцями, щоб вони могли облаштовувати територію біля своїх тимчасових помешкань.
«Коли сюди приїжджають люди, яких війна змусила покинути свої домівки, наше завдання — забезпечити їм у першу чергу прихисток. А далі наше спільне завдання — зробити простір, який би нагадував про рідне місто і дарував відчуття дому», — наголошує директор Центру соціальної підтримки Володимир Головатий.
За його словами, мешканці часто запитують, коли зможуть повернутися додому. Але через війну поки ніхто не може сказати, коли це стане можливим і чи зможуть вони повернутися до своїх домівок.
«Тому ми мусимо допомогти людям віднайти дім тут — щоб вони себе відчували у безпеці, знаходили підтримку і турботу», — додає Володимир Головатий.
Як зазначив керівник центру, для людини, яка втратила свій дім, посадити біля нового місця проживання чорнобривці, полити огірки чи виростити перший кабачок — це не просто робота на землі. Це спосіб сказати собі: життя триває. І навіть далеко від рідного дому навколо себе можна створити місце, де хочеться прокидатися, працювати, спілкуватися і чекати на перемогу.
«Такі маленькі ініціативи об’єднують людей, дарують відчуття дому та нагадують, що навіть у тимчасовому житлі можна створити місце, яке квітне», — підсумував Володимир Головатий.
Нагадаємо, «Маріяполіс» — це найбільше модульне містечко у Львові для вимушених переселенців, яке відкрили у травні 2022 року на Сихові.
Назву містечка утворили на честь святої Діви Марії та зруйнованого ворогом міста Маріуполя, адже першими його жителями стали саме маріупольці.
Читайте також: на Львівщині переселенці відмовилися вимкнути