Однією пенсією ситий не будеш! Сказала синові, щоб 6 тисяч виділяв мені щомісяця
Однією пенсією ситий не будеш! Сказала синові, щоб 6 тисяч виділяв мені щомісяця
Михайлівна.
На дачу нарешті поїду, наведу там порядки. Час зʼявиться на читання, відпочинок, в ліс буду ходити по ягоди та грибочки. Про собаку давно мрію. У парк будемо з нею ходити на
прогулянки. Не можу вже працювати, роки не
ті. Нехай молоді стаж собі заробляють.
- Тоню, а вистачить тобі пенсії, щоб собаку ще утримувати? – запитала сусідка.
- Не знаю, я б ось ще працювала і працювала, але мене начальство само попросило піти на заслужений відпочинок. Думала, поки ще ноги
носять, буду працювати. Важко без зарплати, на
одну лише пенсію. Це у мене ще собаки немає!
- Якось буду жити! — відповіла Антоніна Михайлівна.
- Син допоможе. Я його вже попередила про свої плани і сказала, що на шию до нього сяду. По-іншому ніяк, мовляв, вибачай вже, однією пенсією
ситий не будеш! 6 тисяч, сказала йому, щоб
виділяв мені щомісяця. Прикинула, що такої суми
нам з песиком вистачить.
Івану, синові Антоніни Михайлівни, 36 років. У нього сімʼя – дружина і три доньки. Зіна, дружина
Івана, – домогосподарка. Вона займається дітьми цілодобово.
1 хотіла б вийти на роботу, але як – з трьома дітьми? Як не пелюшки, так школа, перший клас.
Постійні гуртки, плавання, танці, школа англійської мови … Коротше кажучи, немає коли
Зіні ще й на роботу ходити. Івану теж важко
доводиться.
Подружжя оформили іпотеку на покупку квартири, ось главі сімейства доводиться цілодобово працювати, щоб швидше виплатити іпотеку.
При цьому грошей в сімʼї не багато, враховуючи, що годувати потрібно пʼятьох людей, ще одягати-взувати, ну і гуртки дочок теж чималих грошей
коштують. Тому подружжя намагаються економити на всьому.
Яких-небудь заначок у Івана з Зіною немає.
Немає з чого відкладати на чорний день.
Ну коли щось залишається, то виникає кожен раз якась проблема, яка потребує фінансового втручання. Те кросівки у дочки порвалися, то
праска зламалася, то пралка, то молодшу до
стоматолога вести. Загалом, все як у всіх,
напевно.
— Тоня, ну якось соромно у сина вимагати! – каже
сусідка Антоніні Михайлівні. – Адже він багатодітний батько. Звідки у нього зайві гроші? Та ще іпотека на ньому. Дружина не працює. Дівчаткам постійно щось потрібно. Пошкодувала б ти Ваньку.
– Так він взагалі нормально сприйняв таку новину.- говорила Антоніна Михайлівна. – Це все
Зіна, зараза, каже, мовляв, Ви що серйозно? Або жартуєте? З якого переляку ми повинні Вам гроші давати щомісяця? Самі в боргах, як у шовках! Ванька мій то втихомирив жіночку свою. Сказав, що я теж їм свого часу допомогла – віддала їм однокімнатну квартиру покійної матері. Там вони з Зіною жили аж до того, поки не народилася друга дочка. Потім продали, взяли іпотеку і тепер вони живуть в трикімнатній, яка
навряд чи б у них була, якби не продали мамину
квартиру. А Зіні кажу, що якби не віддала їм квартиру, здавала б її зараз і грошей у сина не просила б. За тридцять років жодного разу за
допомогою не зверталася, а тут попросила, так
кінець світу! Поки могла працювати – працювала, а тепер відпочити хочу. Заслужила.
А ви як думаєте, це нормально сідати на шию синові, у якого і без матері чотирьох потрібно забезпечувати? Може, матері самій потрібно як-небудь шукати рішення своєї проблеми? Хіба не бачить, що сімʼя сина і так на всьому економить, щоб з іпотекою
розрахуватися! Не одна вона така, якось
живуть інші пенсіонери! Або все ж мати правильно вчинила? Нехай син допомагає?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим
почуттям:
ЧИ
. Ваша реакція має
значення!