Я всім подругам розповіла, що моя невістка чудово готує. Тому й запросила їх на ювілей до себе. Та Настя мене так осоромила
Я всім подругам розповіла, що моя невістка чудово готує. Тому й запросила їх на ювілей до себе. Та Настя мене так осоромила
Готує комплексні обіди, ще й доставленням займається. Щоправда, коли клієнтів стало багато, то розвозити замовлення почав її брат.
Така ідея до неї прийшла на карантині. І ви уявляєте, це спрацювало. Звісно, було не просто, вона увесь час стомлена, зовсім немає вихідних.
Крім того, готує напівфабрикати – вареники, пельмені, млинці, голубці, котлети, сирники й багато інших смаколиків. Саме завдяки цьому змогла навіть автівку самотужки купити. Чесно кажучи, я навіть не уявляю, як вона це все з двома дітьми встигає. Звісно віддала їх в садок, та малюки увесь час хворіють, знаєте,
як воно.
Я неодноразово хвалилась невісткою перед подругами. Вони все відверто мені заздрили.
Якось одна сказала:
— От добре тобі, в ресторан йти на ювілей не треба, Настя все приготує!
Я й подумала, що це чудова ідея. В мене скоро 60 років. Тож запросила усіх до себе додому, а невістку попередила:
- Ти ж знаєш, що в мене ювілей! Така дата! Ти ж мені допоможеш стіл накрити!
- Ви ж бачити, що я нічого не встигаю! Краще
замовте ресторан!
— Ти що? Я вже всім пообіцяла!
Минуло кілька тижнів і настав день свята. Я ретельно готувалась. Поприбирала й пішла на зачіску й манікюр, хотіла мати ідеальний вигляд.
Невістці ж ключа залишила. І от повертаюсь додому в надії, що стіл вже накритий, а там
стоять контейнери.
- Що це?
- Страви.
- Звідки?
- В кулінарії взяла.
- Як так? Ти що! Це ж такий сором буде. А що ти приготувала?
- Принесла пельмені й голубці. Більше наразі в наявності нема, а готувати я не мала коли.
- Що ж робити? Всі сміятимуться! Як ти могла зі
мною так вчинити?
— Могли б і за це подякувати! Ви знаєте, як мені важко, як багато працюю і однаково сказали стіл накрити. Хоч колись могли б дітей забрати,
ДОПОМОГТИ!
Вона пішла, навіть не залишилась на свято. Все мені зіпсувала. Я виклала всі страви в тарілки.
Та настрою вже не було. Ніколи їй цього не забуду. Жодної поваги. А як би ви відреагували?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим
почуттям:
ЧИ
Ваша реакція має
значення!