Український sustainable-бренд OMELIA успішно запустився за кордоном після початку повномасштабної війни – і сьогодні його речі уже продаються на усіх континентах світу. Засновник та дизайнер бренду OMELIA Костянтин Омеля дав бліц-інтерв’ю медіа UA.NEWS про розвиток fashion-індустрії в умовах війни та подолання криз, експансію на світові ринки, повернення Ukrainian Fashion Week до Києва та високий рівень українських дизайнерів, а також чому не подобається пряме цитування війни у колекціях. Інтерв’ю записувалось на Public Talk, який організувала бізнесвумен та засновниця благодійного фонду United for Freedom Ірина Адоніна. 

OMELIA – sustainable-бренд, який заснував дизайнер Костянтин Омеля у 2020 році. Дизайнер дає одягу друге життя, перешиваючи вінтажні та стокові сорочки, прикрашаючи їх аплікаціями, вишивкою та кристалами. OMELIA став впізнаваним саме завдяки своїм ошатним сорочкам, але на сьогодні у колекціях бренду також присутні брюки, шорти, сукні, топи та різноманітні аксесуари. У 2022 році OMELIA просунувся і на закордонну аудиторію і з того часу провів покази і презентації у світових столицях моди. 

Під час повномасштабної війни багато українських брендів зіштовхнутися з труднощами через відтік кадрів за кордон, відключення світла, переїзди, проблеми з логістикою. Чи були у вас подібні проблеми? 

Костянтин Омеля: Абсолютно така сама ситуація, як і у всіх, бренд OMELIA не є винятком. А в моєму випадку, коли ти створюєш святкові речі, то війна абсолютно не сумісна з цим. Тобто в моїх роздумах щодо майбутнього я не бачив взагалі перспектив, що можна святкувати під час війни. І коли почалась повномасштабна війна, у мене не було абсолютно ніякої альтернативної думки і ніякого альтернативного бачення майбутнього в плані бренду. 

Стосовно співробітників, то проблема виїзду людей не оминула і мене. Велика кількість моїх працівників виїхала за кордон і, на жаль, залишилися там. Я поважаю їх вибір. Розумію все. І в той момент я був тільки радий, що люди в цілі, живі, і все з ними як би в умовному “порядку”. 

Ви сказали, що немає приводу під час війни святкувати. Чи ви помітили це на попиті на свої речі? Чи знизились продажі? 

Костянтин Омеля: Коли почалася повномасштабна війна, я евакуювався до Вінниці. Період абсолютно паралізованого стану минув достатньо швидко, тому що до мене приїхала моє все на той момент – співробітниця Маша. І ми разом вирішили, що потрібно щось робити далі та відновлювати діяльність бренду. 

OMELIA запустив благодійну кампанію, у рамках якої весь прибуток від продажу речей ми донатили. І я був дуже здивований, коли нам почали приходити замовлення звідусіль, навіть із оточеного Києва.

Далі в якийсь момент з’явилась можливість приїхати до Києва, у нашу безлюдну студію і набрати матеріалів по максимуму. Ми все завантажили у машину та повернулись до Вінниці. Там я знайшов маленькі-маленькі виробництва, якісь ательє, де я сидів і навчав працівників. І ми ці сорочки переробляли разом і відправляли ці замовлення. Усе потрошку запрацювало і саме тоді, з Вінниці, почався вихід OMELIA на закордонні ринки. 

Як ви почали виходити на іноземні ринки і які були труднощі на початковому етапі?

Костянтин Омеля: Труднощі були дуже елегістичні. На закордонні ринки ми почали виходити спочатку з точки зору піару, почали співпрацювати з інфлюенсерами. Тяжко було відмовити бренду, який пише тобі з України військовий час. І ми писали, ми цим користувалися, зв’язувалися з інфлюєнсерами, яким дарували й відправляли наші речі. Тоді вже почала працювати Укрпошта, якщо пам’ятаєте, доставки тривали півтора-два місяці приблизно. І ми з того стоку, який у нас був, намагалися щось робити. Нас рятували тоді минулі накопичення.

Таким чином ми інвестували в майбутнє. Ми його не розуміли, але інвестували. І воно себе виправдало, тому що до нашого бренду почала приєднуватись аудиторія з-за кордону.

Згодом ми почали робити розсилки різноманітним фешн-ритейлерам і пропонували співпрацю. Так у нас виникли певні бізнес-контакти з європейськими, американськими ритейлерами. З деякими з них ми і досі працюємо достатньо успішно. І ці контакти були здобуті саме в той період.

Це був дуже неповторний момент. І наша робота приносила користь, бо ми донатили. І це мотивувало на благодійність людей, які мають можливість зробити донат через нас. І найголовніше – ми не втратили бренд. 

А на яких ринках ви сьогодні представлені, крім України? 

Костянтин Омеля: Нещодавно спілкувався з нашим сейлс-партнером – і вони сказали, що бренд OMELIA представлений майже на всіх континентах. Є магазини в Австралії, Америці, Азії та Африці. 

Чи помітили ви регіональні відмінності в улюблених речах у світі? Що заходить краще, а що гірше?

Костянтин Омеля: Я такого не помітив, тому що в нас монопродукт і ми робимо приблизно одну концепцію. 

Але я відзначив інший момент. Були деякі магазини, які робили у нас замовлення, а потім писали: “Ми не знаємо, що робити з цим одягом, він у нас не продається”. А були і магазини, які зробили замовлення і протягом сезону зробили ще 3-4 дозамовлення. 

І це помилка байєра, який не знає своєї цільової аудиторії. Справа в чому? В одне місце прийде одна аудиторія, в інше – інша. І там, де твоя аудиторія, звичайно, тебе будуть купувати! Або якщо у тебе, як у Ельвіри Гасанової великий асортимент, і в одному магазині будуть купувати твої шуби, в іншому – твої труси, ще в якомусь купуватимуть твої парфюми, а в іншій локації – твої покривала для дому.

Ви не так давно зробили презентацію на фешн-вік у Копенгагені. Як іноземна аудиторія оцінила вашу колекцію?  

Костянтин Омеля: Ми дуже ретельно готувалися до цієї презентації. У нас був спільний чат з усіма дизайнерами. Ми обговорювали концепцію, і коли я побачив, як це в результаті на локації виглядало, то був приємно вражений – усе було дуже класно. Загалом презентація українських брендів в цьому сезоні була дійсно дуже успішна.

Окремо хочу виділити момент, від якого я був в шоці і це стало для мене великою несподіванкою! Багато гостей на презентації були в моїх сорочках. І я був вражений, тому що не очікував цього. Бо ми не готувалися до цього спеціально. Зазвичай дизайнери готуються, одягають відвідувачів, видають подарунки, щоб люди прийшли. А тут приходять люди в моїх сорочках і в мене купа класного контенту. Цей момент я зафіксував на все життя!

Я не зміг бути в Копенгагені особисто, я був тут в Україні. Мої партнери були там і представляли бренд. Але ця робота, яка відбувається звідси, дала свої плоди – люди за цей період війни дізнались про бренд, побачили, що на тижні моди буде його презентація. І дуже приємно, що вони, мабуть, настільки запам’ятали і полюбили, що вирішили прийти на презентацію в сорочці цього бренду. І це дуже круто та надихає. Я цим пишаюсь. 

До Києва повернувся fashion week, що вам найбільше сподобалось чи запам’яталось?

Костянтин Омеля: Я особисто не дуже люблю бігати по показах, але слідкую за тим, що роблять мої колеги, це дуже цікаво. Для мене це історичний сезон українського fashion week. Тому що сталися дуже концептуальні зміни. Українські бренди почали робити власні презентації на власних локаціях, будували свою концепцію – це абсолютно самобутні прояви бренду. І це те – як має бути, в принципі, як це відбувається на тижнях моди у всьому світі, на великих тижнях моди.

Якість презентацій на Ukrainian Fashion Week 2024 також дуже зросла. Всі дуже цікаві, різноманітні. Те, що я люблю. І я уже починаю уявляти, а що ж буде наступного сезону або через декілька сезонів. Тому що цього сезону українські дизайнери задали дуже високу планку – цей gap, якого раніше не було. Можливо, свою роль відіграло і те, що українські дизайнери мають досвід і робили покази у Європі. І це значна кількість дизайнерів. Дехто з них тепер системно проводить покази у Парижі та інших світових столицях моди. 

Я також маю досвід показів за кордоном. Наприклад, показ у Португалії – це взагалі був перший показ мого бренду. На той момент я був у Львові і коли дивився цю картинку, у мене просто текли сльози, тому що це так красиво. А я навіть не уявляв, що це може бути так гарно і професійно.

Звісно, після такого уже не хочеться робити інакше, гірше та знижувати рівень. І це насправді дуже радує. Я реально в захваті. Це круто і це надихає!

Я уже казав про дітей, що у нас дуже класне майбутнє стосовно дітей. Думаю, що в української fashion-індустрії також дуже яскраве майбутнє. І взагалі у нашій країні. Чому вони воюють з нами? Тому що вони бояться нашого яскравого майбутнього! Бо ми (я не люблю категорії кращий-гірший) – але тут все очевидно!

Чи вплинула війна на тенденції в Україні, як в стрітстайлі, так і у високій моді? Чи посилились military-тренди? Або ж навпаки люди втомились від усього і прагнуть до чогось іншого?

Костянтин Омеля:  Якось я був на показі одного з наших дизайнерів, який фізично не знаходиться в Україні, це чоловік. І перед показом ми дискутували про цей бренд, його цінності, про що він говорить. Мій друг сказав тоді, що дуже важко сприймається, коли війна цитується в лоб. Коли усе візуально нагадує камеру допиту, де усе мілітарі, тому що війна. Типу давайте зробимо сорочку, облиту кров’ю. Але хто захоче носити такий одяг? Так, війна – це кров, це смерть. Давайте тоді ще загиблу людину або зруйнований будинок напринтуємо? 

Пряме цитування війни я вважаю недоцільним, нам і так цього вистачає. Нам дуже тяжко жити, але носити на собі це… Яку енергетику, який посил має ця історія? Тому ось ці мілітарі штуки, якісь військові атрибути, якісь прямі написи, навіть наша інсталяція в Арсеналі – там є моя сорочка, але вона в квітах. 

Речі, які напряму говорять про війну залишаться в минулому. Ці речі уже одразу мертві і вони не мають майбутнього. Вони виконали свою функцію рівно в той момент, коли вони з’явились. Я не уявляю, як можна носити одяг, який символізує, говорить, який “натхненний” і створений під впливом таких подій. Це якісь експонати, заморожені речі. Тому я дуже не підтримую пряме цитування всяких військових історій.

Стосовно того, чи втомилися українці – ні, не втомилися! Я взагалі не спостерігаю подібних тенденцій. Я бачу лише те, що наше життя неможливо вбити. Вони не можуть вбити життя вже скільки століть. Вони намагаються вбити, намагаються щось нав’язати. Тимчасово у них щось вдавалося. Але щось і тимчасово. Але загалом – ні. Важко говорити про такі речі…

Розкажіть про вашу поїздку на прифронтові території?

Костянтин Омеля: Я їздив з волонтерською місією на Миколаївщину, розповідав про модну індустрію, проводив майстер-класи. І я бачу цих людей, просто розбите село, посічене все, але вони такі надихаючі й талановиті! Поприходила малеча і зробила такі прекрасні сорочки!

Хочеться подати руку цим дітям та якось допомогти. Зробити з ними якусь колаборацію, створити разом сорочку! Щоб ця дитина знала, що вона крута.

Насправді дуже важливо підтримувати дітей та молодь. Коли я бачу таких талановитих молодих людей, як я можу не дати їм підтримку? Це те, чого мені не вистачало у мій час від батьків і оточення.