Громадська організація «Землячки» забезпечила військовою формою, шоломами та бронежилетами уже десятки тисяч українських захисниць. Також «Землячки» займаються реабілітацією ветеранок і захисниць, і поширюють культуру “жінка військова” в Україні та у світі. Співзасновниця ГО «Землячки» Ксенія Драганюк в інтерв’ю для UA.NEWS розповіла історію появи організації, пояснила, чому військова форма, пошита за жіночими лекалами – це база, а також поділилась деталями колаборацій та розкрила плани на майбутнє.

Розкажіть про захід ORA CHARITY MARKET, у якому ви разом із Христиною Горняк збирали кошти на пошиття жіночої форми? Як ви познайомились та чому обрали Христину своєю амбасадоркою? 

Ксенія Драганюк: Захід організувала команда Христини Горняк. Ми з Христиною дружимо вже рік, познайомилися на попередньому літньому ORA Charity Market. 

З того часу Христина стала амбасадоркою організації «Землячки» і почала підтримувати нашу діяльність. Вона постійно запускає якісь збори, організовує благодійні ініціативи. А зараз створила цілий Charity Market на підтримку наших захисниць. Це дуже круто. Христина – це класний приклад українок в тилу, які не байдужі, активні і роблять багато для підтримки захисниць на фронті.

На ORA Charity Market ми зібрали понад 230 000 гривень на пошиття комплектів жіночої військової форми, у який входить 5 речей: убакс, штани, футболка, фліска і куртка. Такий комплект коштує 8 тисяч гривень. Відшиваємо ми його у Харківській області  – це наші партнери з 2022 року, які роблять усі необхідні обсяги у найкращій якості. Бо багато фабрик спершу казали: “Так, ми можемо усе відшити”. А потім після отримання лекал відмовлялись – справа у тому, що жіночі лекала значно складніші і відрізняються від чоловічих. 

Поділіться історією організації «Землячки»? Як ви почали допомагати захисницям?

Ксенія Драганюк: Наша організація займається забезпеченням жінок в Силах Оборони з березня 2022 року. 

Ми почали це робити через сестру мого чоловіка Настю, яка приєдналась до Сил Оборони. У цивільному житті вона була маркетологинею, але 24.02.2022 вона взяла наплічник і пішла до ТЦК, стала до лав ЗСУ разом зі своїм чоловіком В’ячеславом. В’ячеслав, на жаль, рік тому загинув на фронті і зараз Настя ветеранка, вона демобілізована по цій причині. Наша організація почала займатися підтримкою захисниць саме через Настю. Спершу ми закрили запит рідної сестри, потім почали закривати запити її посестер, з якими вона служила, і так усе масштабувалося. 

До повномасштабного вторгнення у мене був телепроєкт «Землячки», в якому я розповідала про жінок у професіях, які є нетиповими для суспільства. Наприклад, власниця ковальні, ковальчиня чи футболістка, яка є чемпіонкою у світі. І з початком повномасштабної війни, коли ми створили організацію, теж вирішили назвати її «Землячки», бо це було логічним продовженням мого цивільного проєкту. 

Ми розповідали про жінок-військових через інтерв’ю і невеликі портретні історії, їздили на лінію фронту. І зараз продовжуємо викладати ці історії на сторінку в Instagram “Землячки” Ukrainian Front”. Також в нас є YouTube канал “Землячки Ukrainian Front”, на якому є відео-інтерв’ю із захисницями. Активність у медіапросторі допомагає нам розвивати культуру “жінка-військова” і фандрейзити кошти на те, що ми робимо. 

Які запити захисниць ви найчастіше задовольняєте? 

Ксенія Драганюк: Кожен запит, який надсилає нам військова, індивідуальний. 

Комусь потрібна лише форма, а комусь потрібна форма, бронік, шолом, і все від А до Я (це, наприклад, для тих, хто повернувся з полону, або в кого все погоріло, бо був приліт).  Ситуацій багато і ми закриваємо усі індивідуальні запити. Усе забезпечення ми закуповуємо в Україні. А форму для захисниць ми шиємо самостійно. 

Коли ми почали відправляти забезпечення захисницям, в Україні саме жіноча форма була відсутня. Ми розробили лекала в Ужгороді – там є фабрика «Парада». На цій фабриці, дякувати директорці Мирославі, ми повністю безкоштовно розробили лекала жіночої форми разом із захисницями. Після того форма, звісно, вдосконалювалася, тому що немає межі ідеальності.

Чому для захисниць важлива форма, саме пошита за жіночими лекалами? 

Ксенія Драганюк: Жіноча форма, яка пошита під жіночу статуру, надзвичайно важлива. Коли ти виконуєш бойове завдання, важливо, щоб форма й амуніція не заважали та не відчувалися на тілі. Щоб нічого не тисло, не передавлювало, щоб ніде не перечепитись, тощо.

І якість тканини теж має значення. Бо якщо тканина погана, то взимку вона не гріє, а влітку вона дає тільки пріння – своєрідний парниковий ефект. Усі ці просочення тканини від швидкого спалахування важливі. У нас були випадки, коли дівчата писали “Дякую вам! У нашу машину був прильот, все спалахнуло, а форма на мені не загорілася”. А якби це була погана синтетична тканина, то вона б загорілася і це було б поранення. Такі моменти дуже важливі. І ми враховуємо це під час розробки форми.

Форма, яку ми надсилаємо військовим, пошита за жіночою анатомією тіла, з якісної тканини і під чітким керівництвом захисниць. Вони кажуть, тут нам треба кишенька, а тут не треба; тут треба блискавка, а тут треба коротше або довше.

Як працюють збори ГО “Землячки”?

Ксенія Драганюк: Люди можуть долучатися до підтримки ГО “Землячки” кожного дня, тому що наша робота є системною. У нас немає такого, що ми закрили збір і все. У нас збір відбувається кожного дня. Бо щодня ми отримуємо близько 150 запитів – і близько ста з них ми закриваємо день у день. Буває, що і всі запити закриваємо одразу, в залежності від потужностей та можливостей. Тому фінансування нашої організації необхідне щодня і у великих обсягах. 

Скільком захисницям уже допомогли “Землячки”?

Ксенія Драганюк: Станом на початок літа ми закрили уже понад 20 тисяч індивідуальних запитів на суму понад 210 мільйонів гривень. Індивідуальний запит – це може бути і форма, і бронік, і шолом, а може бути тільки форма.

Ми повторно допомагаємо багатьом дівчатам. Захисниці регулярно звертаються до нас, причин багато – зміна сезону, або потрібен новий комплект, бо попередній в крові, порвався чи згорів. І ми постійно відгукуємось і закриваємо усі ці запити. У нас немає ліміту, що ми один раз допомогли людині і все. 

Захисниці звертаються до нас стільки разів, скільки необхідно. І ми щасливі, що вони живі, здорові і ми можемо допомагати та підтримувати їх надалі. 

Жіноча військова форма – це база. Як гадаєте, чому держава так довго не займалась цим питанням? 

Ксенія Драганюк: Забезпечення на державному рівні з урахуванням жіночої анатомії вже інтегрується та впроваджується. Держава уже розробила жіночі лекала форми і почала відправляти перші комплекти. І захисниці з нами діляться, що перші комплекти вони вже отримують. 

Але у Силах Оборони служать близько 67 тисячі жінок. І комплект форми потрібен не один, має бути змінка. Це великі обсяги і воно так швидко не може розповсюджуватися.  

Державні зразки не доїжджають так швидко у найвіддаленіші точки фронту. Форма спочатку приїжджає у великі міста, на розподільчі центри, потім її починають розподіляти – це усе досить довготривалий процес. І це бюрократія. Як би ми не хотіли, вона все одно залишається. І це нормально. 

Для порівняння, США знадобилися понад 50 років з моменту, коли вони почали розробляти жіночу форму і до моменту, коли вони почали її видавати захисницям. І нам сьогодні навіть пишуть деякі американські військові, які хочуть і собі українську форму. Це показник того, що і в Америці не все ідеально з жіночою формою. 

Я переконана, що коли ми розвиваємо цю культуру в Україні, ми насправді розвиваємо її і у світі. На жаль, ми маємо такий трагічний досвід, але він унікальний для світу. Коли жінки з цивільних посад і взагалі багато жінок не просто в армії, а вони й беруть участь в безпосередніх бойових діях. Цей феномен є мотивацією для наших закордонних партнерів і адекватних країн. Саме тому, коли ми розвиваємося тут, то ми розвиваємо і весь світ. 

Ви багато спілкуєтеся з жінками-військовими, чи живуть в армії стереотипи, що війна – не жіноча справа?

Ксенія Драганюк: Армія і військо – це зріз нашого суспільства. Чим менша кількість людей в цьому зрізі, тим більше помітні певні особливості. Якщо ми прийдемо в компанію бухгалтерів і бухгалтерок, там також будуть казати про гендерні стереотипи.

Це культура, яка розвивається. І я не можу сказати, що в армії це якось набагато активніше. Просто, там це помітніше, бо про це говорять. 

Тут треба працювати не з гендерними стереотипами у війську, а загалом із культурою людей у соціумі. Потрібно вибудовувати в суспільстві розуміння, що аби бути професіоналом, не обов’язково мати якусь певну стать. 

Наприклад, коли ми йдемо до лікаря, ми не дивимося на його стать. Нам байдуже, хто це – жінка чи чоловік. Нам важливо, щоб нас вилікували. Те саме і в інших професіях, таких як військова або військовий, бухгалтер або бухгалтерка. Треба працювати з культурою і соціумом загалом, а не тільки з конкретною сферою. 

Організація «Землячки» займається реабілітацією військових. Можете розказати про цей напрямок детальніше? 

Ксенія Драганюк: У нас є три ключові напрямки діяльності. Це забезпечення захисниць, їх реабілітація та розвиток культури жінка-військова. Останній напрям включає нашу фотовиставку «Почуй військову». Восени вона поїде до США. Ми популяризуємо цю культуру не лише в Україні, а і у світі. 

Що стосується психологічної підтримки та реабілітації захисниць, то ми організували для них поїздки до Карпат. Щомісяця ми відвозимо на відпочинок групи з 15-18 захисниць. Це військові, які повернулися з полону, або які давним-давно на бойових і не були у відпустках, або ветеранки, яким необхідне перезавантаження. У Карпатах вони відпочивають та проходять самореабілітацію, усе відбувається без психологів. Захисниці та ветеранки насолоджуються ароматерапією, гончарством, чанами, спокоєм та тишею, природою – горами і річкою.  Для них це можливість доторкнутися до природи і побути в колі свого племені – дівчат, які пройшли те ж саме. І вони можуть підтримувати і лікуватися одна об одну. 

Також у нас є проєкт психологічної підтримки, в рамках якого ми надаємо онлайн-консультування захисницям. Але зараз цей проєкт поки на паузі, тому що він кардинально трансформується. Ми створюємо масштабну ініціативу психологічної підтримки – не тільки для дівчат, а й для хлопців. Плануємо розбудувати партнерство з усіма наявними школами та інституціями, які опікуються реабілітацією. 

Чи важче зараз збирати донати та закривати збори?

Ксенія Драганюк: У нас дуже специфічний напрямок, тому нам завжди було важко. Адже ми збираємо не на зброю, не на дрони, а на базове забезпечення жінок. Якщо пошукати щось складніше для зборів, мені здається, не знайдеш.

Але це база. І ми про це постійно кричимо і тому знаходимо однодумців, які підтримують нас. І колаборації із зірками та іншими організаціями – найсильніші, тому що це означає, що люди дійсно розуміють наш біль, біль захисниць і їх потребу в якісному забезпеченні. 

Дійсно, зараз потрібно завжди інвестувати, щоб отримати більше – це прикро, але це так. Коли ми робимо якісь зіркові колаборації, то у нас все на бартерних, партнерських умовах у 99% випадків. Або ми намагаємося домовитися про великі знижки. Однак зрозуміло, що є багато напрямків, які повинні оплачуватися, бо це також розвиток економіки. І це нормально, коли всі один одного підтримують. Головне розуміти, що результат має бути значно ефективніший,ніж вклад, бо інакше як кажуть, “не варта справа (не варте діло) й заходу”.